Головна » 2014 » Жовтень » 7 » Добра звістка - основи (UKR - українською мовою) - 20140730.txt (ч.4/5)
01:16
Добра звістка - основи (UKR - українською мовою) - 20140730.txt (ч.4/5)

--------------------- Додаток: Обманні схеми. (Початок.) 
(Цей додаток оснований не на Біблії, а на інших знаннях.) 
(Деякі з тих схем, які можуть бути обманними. Ймовірно, що тут наведені не всі обманні схеми, які є у світі. - Додатково до тих схем, які вже описані в основному тексті "Доброї звістки".) 

"...але визволи нас від лукавого."
"...і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!"

Зміст додатку "Обманні схеми" (перелік фрагментів): 
Обманні схеми. Теорія обману - неадекватність уявлень (моделі). 
Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: "навішування ярликів". 
Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: некоректне узагальнення, провокатори (часто використовують проти масових мітингів). 
Обманні схеми. Підміна понять. 
Обманні схеми. Підміна понять і встановлення неіснуючих зв'язків (навішування ярликів): влада краде конституційні права людей, прикриваючись "міркуваннями громадської безпеки". 
Обманні схеми. Підміна понять: "презумпція невинуватості" забирає право на недовіру. 
Обманні схеми. Підміна цілей. 
Обманні схеми. "Спритність рук": підміна цілей - помста замість захищеності. 
Обманні схеми. Операції в час "сліпоти" (фокуси): зміна світу поза увагою спостерігача. 
Обманні схеми. Відверта брехня: Вигадки, шахрайство (неіснуючі явища). 
Обманні схеми. Відверта брехня: Стрілочництво: це не я - це він. (Підміна суб’єкта.) 
Обманні схеми. Відверта брехня: Наклеп на опонента про те, що роблю сам (дзеркальний або симетричний наклеп). Пожежник-підпалювач. Схема виправдання нападу. (Підміна суб'єкта.) 
Обманні схеми. "Секретність" (питання "національної безпеки" та інші). 
Обманні схеми. Зв’язування грошей, відбирання багатства (бездіяльні гроші, заморожене багатство, законна конфіскація). 
Обманні схеми. Зміна порядку послідовності в часі. Зміна порядку пріоритетів. 
Обманні схеми. Відверта брехня: Дефіцит бюджету (фізично неможливі, неіснуючі явища). 
Обманні схеми. Випадковість (непередбачуваність), "великі рулетки". 
---
       Обманні схеми. Теорія обману - неадекватність уявлень (моделі). 
Головний принцип обману - привести об’єкт обману (тобто того, кого обманюють) до такого стану, в якому його уявлення про світ відрізняються від справжнього стану речей у світі (з урахуванням властивостей цих речей, можливих дій над ними і зв’язків між ними). Тобто привести суб’єкта мислення як систему ухвалення рішень (він же об’єкт обману) до такого стану, щоб його уявлення, тобто його внутрішня картина світу, стали неадекватними до дійсного стану речей у світі. Тобто щоб внутрішня інформаційна модель світу в системі ухвалення рішень не мала ізоморфної відповідності до дійсного стану речей у світі з урахуванням властивостей цих речей і зв’язків (відношень) між ними. Ціль обману - привести об’єкт обману до інших наслідків його дій, ніж ті, які він мав намір отримати. Тобто ціль обману - це, як мінімум, щоб об’єкт обману не зміг досягти своїх цілей, і як максимум, щоб при цьому він допоміг досягти цілей обманщика. Таким чином спритний обманщик може досягати своїх цілей за рахунок ресурсів інших суб’єктів дії (інших людей, тварин, груп, організацій тощо), економлячи при цьому власні ресурси. Це іноді дозволяє обманщикам досягати таких цілей, яких вони не змогли б досягти самостійно, тобто без використання ресурсів обманутого. Ресурсами може бути різне: час, робота, гроші, майно, права, кров, життя та інше. В цьому аспекті обманщик є одним із видів паразитів. І це, як правило, є мотивацією обманщика (за винятком тих "прибічників зла", які отримують задоволення просто від завдання шкоди і неприємностей іншим, та фокусників, які не приховують, що вводять глядачів в оману). Але важливою особливістю, характеристичною ознакою обману є саме те, що обманута людина внаслідок обману не досягає своїх цілей фактично або ризикує їх не досягти, якщо побудує план своїх дій на основі обману (іншими словами, це - необхідна умова обману, бо інакше це називають не обманом, а хибними уявленнями). Часто промах повз цілі викликає у людей емоцію розчарування, іноді разом з емоцією гніву (можливі й інші емоційні наслідки). Отже, промах повз ваші цілі і наявність відповідних негативних емоцій - це ознаки того, що вас, імовірно, обманули (хоча, зрозуміло, що це не є достатньою умовою наявності обману). Однак якщо ви помітили щось таке, то, все таки, є імовірність того, що вас обманули, і є привід задуматися, в чому саме і як саме може критися обман (можливо, і навіть таке часто буває, що ви самі себе обманули - але пробачте собі, бо, скоріш за все, це було зроблено ненавмисне :)). 
Як вже було відзначено (у першій частині основного тексту), молитва-алгоритм "Отче наш" містить рядок: "але визволи нас від лукавого", - що нагадує про те, що 0-й, основний блок системи безпеки, який виконує роль фільтра правдивості вхідної інформації для системи прийняття рішень, є дуже важливою частиною системи безпеки і всього алгоритму захисту життя, який рекомендований Богом людині. Там же на прикладі показано, наскільки важкі наслідки можуть бути, якщо цей фільтр не працює (аж до небажаних смертельних наслідків). 
---
       Обманні схеми. Ярлики, підміна понять, підміна цілей. 
Одним із дуже поширених і досить хитрих способів обману останнім часом є семантичні (смислові) операції зміщення понять, цілей та встановлення неіснуючих або неадекватних зв’язків між ними, зокрема: "навішування ярликів", підміна понять і підміна цілей. Всі ці способи обману часто можна помітити в рекламі різних товарів. 
Всі ці способи обману досить хитрі, бо вони "м’які", тобто вони оперують поняттями всередині системи мислення, тобто, наприклад: якщо хтось стверджує, що Петро сказав "А", тоді як насправді Петро сказав "Б", то можна переконатися, що це неправда, якщо спитати підтвердження у Петра (і він може підтвердити, що він сказав "Б"), а у випадку з маніпуляцією поняттями та цілями на питання: "Володимире, чи це правда?", - є імовірність, що Володимир відповість: "Можливо..., мабуть..., так..., - я не можу стверджувати, що це брехня..." Але акуратне відстеження логічних тверджень і відношень між поняттями мислення дозволяє виявити підміни і змішення понять (а цілі просто треба формулювати чітко). 
---
       Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: "навішування ярликів". 
Підміна понять шляхом встановлення неіснуючих або неадекватних зв’язків: "навішування ярликів" - це намагання прив’язати до якихось людей, предметів чи явищ певного емоційного навантаження. Найчастіше при цьому буває, що такий штучно навіюваний зв’язок безпідставний, тобто під ним немає дійсної основи (бо інакше цей зв’язок, скоріше за все, був би вже давно встановлений раніше, тобто люди уже давно б і самі вже мали у своїх уявленнях таке емоційне навантаження на даному явищі). Саме цей момент і дозволяє запідозрити, що вас намагаються обдурити, підсовуючи брехливі ярлики. Наприклад, Росія заявила, що в Україні внаслідок Майдану, начебто, до влади прийшли "бендеровцы" и "фашисты", а тому, начебто, всі люди в Україні начебто стали поганими (оскільки допустили таких ворогів до влади). "Бендеровцы" и "фашисты" - це ярлики, які означають поняття "враги". Ще придумали відносно новий ярлик - "майданутые" або "майдауны". Таким чином ті, хто навішує ці ярлики та іншими сварливими словами обзиває український народ, обманюють тих, хто їх слухає, оскільки цими лайливими словами вони стверджують, що український народ раптово і несподівано став чомусь начебто дуже поганим. Таким чином обманщиками на рівні мислення слухача чи телеглядача встановлюється неіснуючий у дійсності логічний зв’язок між поняттями "мешканці України (українці, український народ)" та "вороги (бендеровцы, фашисты, майдауны)". Але в дійсності такого зв’язку не існує, тобто це брехня. Як і те, що в Україні начебто утискаються права російськомовних людей (це вже не ярлик, а просто відверта брехня, тобто вигадка, тобто явище, якого насправді не існує). Однак телебачення має можливість створити ілюзію про начебто наявність фактів, які підтверджують цей обман. Але ж люди давно навчилися знімати художнє кіно, в т.ч. на основі вигаданих історій... навіть казок та фантастики. Яка ціль цієї та багатьох інших прикладів брехні, яку Росія поширює про події в Україні? - Їхня ціль - виправдати неоголошену війну, яку почали проти України та українського народу. 
---
       Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: некоректне узагальнення, провокатори (часто використовують проти масових мітингів). 
Проти мітингів, зокрема, в Україні 2013-2014 років часто використовували обманну схему, яку можна коротко назвати "узагальнення" (наприклад, Київ - біля Адміністрації Президента 01.12.2013). Обман полягає в тому, що в задану групу людей підмішуються провокатори, які починають чинити якісь протиправні дії. Наприклад, люди вийшли на мітинг і мирно висловлюють свій протест проти влади. До них засилається невелика група провокаторів, які роблять вигляд, що вони теж є учасниками цього мітингу. І починають вчиняти якісь правопорушення. Потім міліція нападає на мітинг і жорстко розганяє і б'є УСІХ людей, які протестують, НЕ РОЗБИРАЮЧИСЬ, ХТО З УЧАСНИКІВ ПОРУШИВ ПРАВА, А ХТО – НІ. (При цьому не тільки б'ють, але кого хочуть - ув'язнюють, а можуть і вбити – начебто "випадково".) Тобто міліція робить "узагальнення", класифікуючи всіх учасників протесту, як порушників порядку, закону тощо. Можна сказати, що на ВСІХ учасників протесту таким чином навішується ярлик "порушники правопорядку (чи закону тощо)". 
Чому ж замість того, щоб ідентифікувати та знешкодити окремих провокаторів, міліція "узагальнює" на всіх учасників протесту ярлик "порушники"? – Тому що у таких ситуаціях справжні цілі міліції, доручені їй від влади, - НЕ захистити права людей і порядок, щоб поважати права, а жорстко розігнати мітинг протесту і таким чином залякати його учасників (і журналістів), щоб вони надалі боялися і більше не виходили на мітинги протесту проти влади. 
---
       Обманні схеми. Підміна понять. 
Підміна понять, мабуть, часто зв’язана з використанням попередньо навішаних ярликів або інших раніше встановлених зв’язків між поняттями чи явищами. Наприклад, хтось колись (давно) за якихось обставин, які підтверджували правдивість цього твердження в контексті тодішньої ситуації, сказав: "Президент - добрий менеджер" (тобто результативний менеджер). Можливо, тоді і в контексті тієї конкретної ситуації це і була правда стосовно якихось конкретних наслідків якихось конкретних рішень, яка означала не оцінку особи, а оцінку певних рішень цієї особи. Але це не означає, що так є тепер у нинішніх умовах щодо інших рішень і їхніх наслідків, або що так буде в майбутньому в нових ситуаціях щодо зовсім інших рішень. Більш-менш об’єктивна оцінка доцільності, ефективності чи результативності управлінських рішень може бути зроблена тільки постфактум, тобто після того, як стали відомі наслідки цих рішень (і наскільки вони виявились близькі до цілей, на досягнення яких були спрямовані). Але ті, хто вміє спритно обманювати, можуть зробити з такої минулої оцінки минулих подій привабливий ярлик, прив’язавши позитивну оцінку замість самого рішення до особи, яка ухвалила це рішення, тобто зробивши цю оцінку характеристикою не рішення, а особи, і потім повторюючи цю стару оцінку, яка, цілком ймовірно, вже втратила свою актуальність і взагалі, можливо, не стосується нової ситуації і нових рішень, для того, щоб ввести в оману слухачів, наприклад, виборців або просто громадян. Простіше кажучи, замість сказати "добре рішення", вони кажуть "добрий менеджер", що є підміною понять, адже це два зовсім різні поняття. А потім можна навіть неявно це повторювати, щоб слухачі звикли і вже перестали задумуватись, чи це правда, чи брехня - наприклад: "З економікою все буде гаразд, бо Президент керує урядом і контролює, як уряд займається питаннями економіки." При цьому під словом "Президент" приховано нагадування про ту стару оцінку, що Президент - добрий менеджер. І тут цей вигаданий зв’язок знову закріплюється: Президент керує (читай: "добрий менеджер керує"), тому з економікою все буде гаразд (це припущення, але начебто обгрунтоване тим, що Президент - добрий менеджер)... Але далі з цього припущення підсвідомо може бути зроблений закріплюючий висновок: оскільки Президент керує, і завдяки цьому з економікою все буде добре, то це значить, що Президент (начебто дійсно) - добрий менеджер... Хоча насправді наслідки цього керування ще не настали, і тому не можуть підтвердити, що це останнє керування було добрим. Отже, таким чином, під словом "Президент" тепер можна завжди мати на увазі поняття "добрий менеджер". ... ... Зрозуміло, що поняття "добрий менеджер" все таки має деякий зв’язок з успішністю минулих рішень, тобто з поняттям "добре рішення", але цей зв’язок - статистичний, тобто "добрим менеджером" можна умовно назвати того, у кого в минулому було достатньо багато "добрих рішень", тобто оцінка "добрий менеджер" є статистикою на множині рішень, тобто функцією, яка має враховувати співвідношення між кількістю минулих "добрих рішень" та загальною кількістю минулих рішень, причому межа успішності, над якою статистика класифікує менеджера "добрим менеджером", - це довільна величина (кожний по-різному може її встановити для себе). Також зрозуміло, що на основі цієї статистики можна зробити припущення про те, що, можливо, і в майбутньому ця статистика не матиме тенденції до зменшення, тобто доля "добрих рішень" в числі усіх рішень у майбутньому не зменшиться... Однак це є припущенням на основі статистики, тобто на основі функції від випадкових змінних. А щоб прогноз на основі статистики мав достатньо високий рівень надійності, потрібно, щоб статистика була заснована на багатьох прикладах (у даному разі - на багатьох прикладах рішень), а також для цього необхідне припущення про приблизно однакові умови майбутнього і минулого. Якщо ж прогноз спирається на статистику, основану на малій кількості даних, то він є ненадійним. Якщо ж у майбутньому умови, в яких рішення ухвалюються і виконуються будуть інші, ніж ті, що були в минулому, то такий статистичний прогноз є необгрунтованим (і ще більш ненадійним). Але навіть прогноз, який має високу надійність (тобто низьку ймовірність помилки), все одно є випадковою величиною, статистичним прогнозом, тобто ймовірність помилки все одно існує, тобто все одно існує ймовірність того, що прогноз виявиться хибним (не справдиться). Але для тих, хто легко готовий обманювати народ, це не важливо - для них важливіше, щоб народ повірив їм тут і тепер, а що буде потім, і чи виявиться якесь нове рішення в дійсності добрим чи поганим - про це люди можуть навіть забути, поки все це з’ясується... Отже, наведена фраза: "З економікою все буде гаразд, бо Президент керує урядом і контролює, як уряд займається питаннями економіки", - подається, як впевнене твердження, хоча насправді вона може бути не більше ніж статистичним прогнозом (припущенням), а впевненість промовця у даному випадку - це тільки вираз його надії на ймовірний сприятливий результат нових рішень. (Дивіться також: "Я не з тих людей, які можуть сказати дітям, що Діда Мороза не існує..." - 0.00:55 на  http://www.youtube.com/watch?v=YH3dOZC3B6k&t=0h0m55s.) 
---
       Обманні схеми. Підміна понять і встановлення неіснуючих зв’язків (навішування ярликів): влада краде конституційні права людей, прикриваючись "міркуваннями громадської безпеки". 
Конституція передбачає право людей (свободу) мирно (без зброї) збиратися, висловлювати публічно свої думки, вподобання чи політичні погляди, в тому числі, право на мирний протест. Але у деяких країнах Конституція передбачає можливість обмеження цих прав (свобод) у випадках, коли їх здійснення може загрожувати "громадянській безпеці"... чи навіть "моральності населення"... - Цікаво, що взагалі означає це слово?.. І ще більш цікаво, що означає це слово як юридичний термін в тексті Конституції?.. Думаю, що "загрожувати громадській безпеці" означає, що людина не поважає інших людей і публічно веде пропаганду такої неповаги, публічно закликає людей до расової, етнічної, статевої чи будь-якої іншої дискримінації, публічно закликає людей до міжнаціональної ворожнечі і т.п., тобто публічно закликає людей не поважати і свавільно порушувати права інших людей. Окремі люди закликають не змінити закони і права, щоб обмежити так чиїсь права, а закликають негайно порушувати чужі права незважаючи на конституцію і закони, і ще й самі починають це робити, тобто фактично, починають чинити беззаконня, тоді справді, начебто, логічно було б обмежити (заборонити і припиняти) такі протиправні дії. Однак буває, що влада використовує ці можливості робити винятки з права (свободи) на мирні протести для того, щоб взагалі унеможливити мирні протести, тобто фактично, щоб заборонити протести взагалі, тобто краде конституційне право людей на мирні протести. Як це робиться? - Дуже просто: влада викривлює поняття, тобто, робить підміну понять так, щоб поняттю "загрожувати громадській безпеці" надати іншого тлумачення (значення) - такого, яке дозволить владі фактично заборонити протести. З цією метою влада починає стверджувати, що навіть мирні протести з повагою до прав інших людей, начебто, не тільки можуть становити, але і дійсно, начебто, становлять серйозну небезпеку чи, начебто, значну перешкоду для людей (як правило, для тих, які не беруть участі у мітингу, а іноді навіть і для тих, які беруть в ньому участь). Далі продовжують, що якщо влада буде мати право дозволяти або забороняти проведення мітингів, то це, начебто, відверне вказані небезпеки і незручності (зменшить їх імовірність). Мета - зробити так, щоб було заборонено проводити мітинги без дозволу на це від влади, якого влада, звичайно ж, під будь-якими приводами і з будь-якими поясненнями не дасть, бо хоче, щоб протестів не було. Хоча насправді ніяких винятків з права на мітинги та мирні зібрання не потрібно, оскільки люди мають здійснювати це право так (мирно), щоб своїми діями не заважати іншим людям здійснювати їхні права (треба поважати права одне одного). Хто заважає іншому здійснювати його права, - той порушник (він не поважає того іншого). Зрозуміло, що і в такому випадку влада змогла б тиснути на неугодних і навіть саджати їх до тюрми, але було б значно складніше знайти для цього підстави, оскільки тоді для цього потрібно було б спочатку довести провину неугодного в, начебто, скоєнні ним якихось порушень прав інших людей. Тому для влади значно простіше просто ввести закон про заборону мітингів без дозволу влади і потім масово карати неугодних просто за мирний, але не дозволений владою мітинг, тобто за спробу людини здійснити своє конституційне право на мирний протест (без дозволу від влади)... 
---
       Обманні схеми. Підміна понять: "презумпція невинуватості" забирає право на недовіру. 
Внаслідок наявності загрози покарання за порушення закону стає дуже високою ціна помилки, і тому просте і зрозуміле людям поняття недовіри до інших людей "Феміда" замінює на більш складні поняття - "презумпція невинуватості" і "доказ вини", стверджуючи, що начебто просто не довіряти - це несправедливо, бо не довіряти можна тільки в разі, коли провина підозрюваного доведена у відповідності до якихось придуманих "Фемідою" канонів. І несправедливою просту недовіру робить саме наявність загрози покарання, в тому числі, в разі помилки (помилка першого роду - коли людина не винна, а її визнають винною). Якби покарання не було, то друга людина могла б мати недовіру до першої людини на основі навіть якоїсь підозри. І могла б відмовитись мати справи з першою людиною через недовіру. При цьому перша людина не зазнала б покарання за злочин, а тільки отримала б (значно легші) наслідки від того, що викликала підозру чи невдоволення, тобто, викликала недовіру (якимись своїми діями чи бездіяльністю). Тобто ціна помилки від недовіри, як правило, значно нижча, ніж ціна помилки, за яку призначене покарання. Таким чином "Феміда" фактично забирає у людей право на недовіру, вона не визнає недовіру, - замість недовіри вона вимагає обов’язкових "незаперечних" доказів провини і покарання (кари) за провину, а поки таких доказів немає, то вона оголошує підозрюваних невинуватими (а значить, і невинними). І ця їхня невинуватість (і формальна номінальна невинність) може тривати нескінченно довго, просто вічно - поки "немає доказів". І це дозволяє "Феміді" надовго і навіть назавжди "підвішувати" справи, і таким чином звільняти потенційних злочинців від відповідальності не тільки у вигляді покарання за злочин, але і від просто недовіри, внаслідок чого неможливо зняти з посади посадових осіб або припинити відносини з приватними особами навіть за наявності недовіри і підозри (бо в деяких випадках "Феміда" це забороняє). Практика знає випадки дуже нахабного використання цієї обманної схеми деякими найманими працівниками і чиновниками. Побічно (додатково до основної шкоди від "підвішування" справ) ця схема дозволяє деяким людям отримувати досить високу зарплату, навіть не з’являючись на роботі, бо через суд вони змогли забрати у роботодавця право їх звільнити з роботи просто через недовіру або навіть після зникнення потреби в їхніх послугах. А поки їх неможливо позбутися, вони можуть не тільки не приносити користі, але й завдавати шкоди. При цьому їхнє звільнення з роботи "Феміда" трактує, як, начебто, покарання, тому що це, начебто, позбавило б їх засобів до існування (це виправляється наявністю активного права на життя, яке радить запровадити Бог у проекті Царства Небесного) або просто обіцяних законом благ (це просто кривий - "занадто щедрий" - закон). Але є простий спосіб вийти з цього зачарованого кола: треба відділити недовіру з можливістю припинення відносин з одного боку і обвинувачення з покаранням - з іншого боку. Один з політологів - Сергій Кемський - вже запропонував прості, зрозумілі і ефективні нові схеми, які дозволять звільняти з посад різних посадових осіб в разі недовіри шляхом голосування громади - він написав: "Я назвав би це постійно діючою люстрацією: очищення не від тих, хто колись десь із кимось співпрацював, – а від тих, хто тепер псує життя громадянам ... чи може зважитися на це в майбутньому." - Докладніше див. http://www.seredniy-klas.org/blog/voni_vmirali_z_dumkoju_pro_spravedlivu_ukrajinu_musimo_prislukhatis_i_zrobiti/2014-03-11-478. Думаю, що це мудрі пропозиції. 
---
       Обманні схеми. Підміна цілей. 
Підміна цілей - це дуже поширений обман, побудований на тому, що одна ціль - справжня ціль об’єкта обману - замінюється в його мисленні іншою - другою - ціллю, яку він вважає еквівалентною або, хоча б, достатньою умовою для досягнення своєї справжньої (першої) цілі. Мета цього обману - переконати обмануту людину в тому, що їй замість своєї першої цілі потрібно домагатися досягнення нав’язаної чужої другої цілі. Обман полягає в тому, що насправді друга ціль не є достатньою умовою для досягнення першої цілі, а уявлення про протилежне - це і є обман. 

Найпростішим і дуже яскравим прикладом такого обману є ситуація, коли хтось підбурює людину вимагати від влади підвищити їй зарплату чи інші грошові виплати. Справжні цілі людини, скоріш за все, інші, наприклад: якщо до цього підвищення їй не вистачало грошей на їжу, одяг чи житло, то її справжні цілі полягають, скоріш за все, в тому, щоб надійно отримувати і не боятися втратити їжу, одяг чи житло, і вона робить припущення (і їй у цьому охоче допомагає організатор обману) про те, що для цього їй потрібно більше грошей, щоб їх стало достатньо для надійного безпечного отримання цих потрібних речей... Або людина хоче купити собі чи своїм дітям чи онукам щось відносно дороге, на що доводиться відкладати гроші деякий час. І тому вона думає (і їй охоче підказує дехто), що якщо вона почне отримувати більше грошей, то це дозволить їй скоротити час накопичення або менш суворо обмежувати себе в інших витратах... Але при цьому люди схильні забувати, що окрім них, є ще дуже багато інших людей, які мають кожний свої мрії, але думають, начебто їм допоможе досягти цих мрій підвищення грошових доходів. І що ж відбувається потім? - А потім відбувається таке: якщо уряд вирішить "допомогти" цим людям і збільшить їм виплату грошей, то слідом за цим відбудеться інфляція, тобто зростуть ціни, в результаті чого, скоріш за все, ті люди зі своїх збільшених грошових доходів (і незмінних зібраних раніше заощаджень) зможуть купити ще менше благ, ніж вони могли купити до того, як вони почали одержувати підвищені грошові виплати, і до того, як зросли ціни. Бог каже: "просіть - і буде вам дано". Але думаю, тут варто додати, що коли просите щось, то просіть те, що вам насправді потрібно: їжа, одяг, житло, конкретний подарунок для дітей та онуків чи ще якась ціль, а не просто "більше грошей". Інакше отримаєте більше папірців замість того, чого ви насправді хотіли. 

Ще більш заплутаним є такий різновид обману підміни цілей, коли друга ціль насправді є достатньою умовою для досягнення першої цілі, а обман ховається в іншому - в тому, що друга ціль є також достатньою умовою для того, щоб обманута людина не змогла досягти зовсім інших своїх справжніх цілей - третьої, четвертої і т.д., про які в процесі осмислення обманної інформації навіть не подумала - не звернула уваги, не згадала. 

Наприклад, на мітингу одна жінка кричала: "Росія! Росія!", - на питання про те, чи Ви кричите "Росія!" тому, що хочете відділити свою область від України і приєднати її до Росії, вона відповіла, що ні, вона цього не хоче, а насправді вона хоче, щоб її не примушували вчити українську мову, і щоб більше грошей з області залишалося в місцевих бюджетах замість відправки до Києва... То чому ж вона кричала: "Росія! Росія!"? - Тому, що її обманули, підсунувши чужу ціль замість її справжніх цілей. При цьому якби область перейшла від України до Росії, то цій жінці, ймовірно, насправді не довелося б вивчати українську мову, але от чи більше грошей залишалися б у місцевих бюджетах, і чи були б досягнуті дуже багато інших цілей цієї жінки та маси інших людей, які не хочуть до Росії, - то, скоріше за все, що ні. 

Грубий приклад підміни цілей у першій половині 2014 року неодноразово з’являвся в новинах: один із чиновників оголосив, що знаменитому Віктору Цою пісні, начебто, писав Державний департамент США, і тому ці пісні, начебто, шкідливо впливають на росіян і раніше - на людей, які жили в колишньому СРСР, начебто тому, що ці пісні були навмисне так написані, щоб націлювати людей: раніше - на розвал СРСР, а тепер - на підрив влади в Росії. У цьому прикладі змішано одразу кілька прийомів обману (обманних схем): навішений ярлик (бездоказово, тобто безпідставно, стверджується про начебто наявність зв’язку, скоріше за все, неіснуючого) про те, що, начебто, був причетний Держдеп США (на який у Росії вже давно навісили ярлик "ворог"), - отже, стверджується, що пісні, начебто, писав ворог, і начебто, з метою завдати шкоди - це вже відверта брехня (вигадка), адже це твердження нічим не підкріплене: ні доказів про таку роботу чи такі цілі, ані пояснень про механізм дії цієї, начебто, "таємної зброї" не представлено; таким чином (заодно) робиться спроба навісити ярлик "ворог" на Віктора Цоя та ярлик "шкідливі" на пісні, які він співав. Все це робиться для того, щоб відволікти увагу слухача від головних питань: "Хіба має значення, хто автор, і які в нього були цілі, якщо в тих піснях написана правда?", "Що: брехня чи правда, - стверджується у піснях Віктора Цоя?", "Як ці пісні впливають на людей, в чому проявляється цей вплив, і з яких причин це так відбувається?" У підсумку обманщик робить підміну цілей: замість розгляду питань про зміст пісень і про те, який ефект вони створюють у психіці людини, увагу намагаються перенацілити на розгляд зовсім інших питань - про те, хто автор, точніше, до якого з таборів належить автор: "свій" чи "чужий" (ворог), - для того, щоб про зміст, суть і смисл пісень обмануті люди навіть не задумувались. ... Цей приклад досить недолугий, - як кажуть: "І їжаку ясно, що тут щось не так", - однак, на жаль, є імовірність, що навіть такий майже не прихований обман може спрацювати для людей, простір мислення яких уже зведений до одновимірного питання: "свій чи чужий?" (мислення в режимі війни). Може, ця історія - це індикатор для того, щоб перевірити, скільки людей вже готові до мислення в такому режимі? 
---
... дивіться далі - ч.5/5: http://2homosapiens.ucoz.ua/blog/dobra_zvistka_osnovi_ukr_ukrajinskoju_movoju_20140730_txt_ch_5_5/2014-10-07-2

Переглядів: 138 | Додав: 2_homo_sapiens | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar