текст статті дивіться нижче (щоб реклама на затуляла)

копію тексту статті можна завантажити у розділі "Форум"

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 103 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 28.11.2014

Добра звістка - основи           (UKR) (українською мовою)


Мішель Нострадамус написав, що прийшов час показати людям, що необхідно зробити деякі важливі уточнення в розумінні Слова Божого, зокрема, Євангелія, яке представив людям Ісус Христос за завданням Отця. 
(Дивіться: Предсказания Мишеля Нострадамуса, перевод Дианы Меркурьевой - http://graal777.narod.ru/trapeznaya/nostr.htmlhttp://nostradamys.ru/http://gusev.ip64.net/141.htm)

 

Зміст: 
       Проект побудувати "Царство Небесне" на Землі - це план Бога, ціль якого - врятувати біологічний вид "homo sapiens" та інші види життя на планеті Земля. Алгоритм Бога захисту життя (управління проектами). 
       1. Бог не судить і не карає, а радить і навчає, щоб спасти. (Враховуючи закон симетричної відповіді світу.) 
       2. Повірити Богу, тобто зрозуміти і прийняти Його науку, поради і план дій. Три розділи плану дій (два розділи і викриття обманних схем). Для того, щоб це спрацювало, потрібно усунути завади і збудувати не тільки внутрішній, але і зовнішній (інституційний) компонент - закони суспільства: Царство Небесне на Землі. 
       2.1. Активне право на життя. Економіка Царства Небесного. Любити ближніх і допомагати кожному з "найменших братів Бога". Достатня умова: "кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому". Почати з того (ціль-мінімум), щоб у всіх був "хліб насущний на кожний день", тобто однакова мінімальна соціальна підтримка - захист (пенсія?). 
       2.2. Право на (само)захист. Система безпеки Царства Небесного. Любити ворогів і допомагати "заблудлим". (Краще виправити програми, ніж викидати комп’ютер за те, що в ньому віруси чи погані програми.) Не судити (винятки?). Хрест. Прадавня Дама. Мстиву "Феміду" (точніше, її зброю?) прибрати - замінити її на доцільну логічну систему профілактики злочинності (усунення мотивів (смислу) злочинів та зупинення, недопущення злочинів перед їх скоєнням) і допомоги "заблудлим" (роз’яснити, уроки - щоб вчитися). Поставити правду на захист народу від злочинності: максимальна відкритість і прозорість. 
       Додаток: Алгоритм війни і смерті "Феміда". 
       2.3. Обман (обманні схеми), брехню, приховування правди викрити і прибрати. Замінити це на правду: максимальна відкритість і прозорість. (Хиба (брехня) і приховування правди - це те насіння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. війни, де смерть рясно жне, косить і молотить...) 
       3. Щоб було легше зрозуміти ідеї Бога, треба усвідомити, що кожний з людей є частиною єдиного великого над-організму - життя Землі (потенційно - Царства Небесного). І кожний має свою місію у світі і робить щось корисне для кожного з інших, хто в ньому живе. 
       Чому саме зараз? Мішель Нострадамус. Час подорослішати. Загрози і можливості. Технології. 
       Додаток: Обманні схеми. 
---

 

"...і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!" 

Із науки Ісуса випливає, що: 
       Слово Боже дає алгоритм оптимізації з критерієм максимум ймовірності виживання біологічного виду "homo sapiens" на планеті Земля. 
Враховуючи історію з Ноєвим ковчегом та інші (сторонні) міркування, можна сказати, що на планеті Земля дві функції корелюють: ймовірність виживання виду "homo sapiens" і ймовірність виживання великої частини біоти планети. Тому також: 
       Слово Боже дає алгоритм оптимізації з критерієм максимум ймовірності виживання виду "homo sapiens" і великої частини біоти (інших видів) на планеті Земля. 
Причому теж дуже цікаво, що особливістю цього алгоритму є те, що максимізація ймовірності виживання всього виду "homo sapiens" досягається через 
       створення системи під назвою "Царство Боже" (або "Царство Небесне"), що означає систему найбільш сприятливих умов для життя кожного окремого представника цього виду, тобто, для кожної окремої людини (і побічно, навіть для представників деяких інших видів, тобто, рослин і тварин, адже ми знаємо, що людям, щоб добре жити, потрібні рослини і тварини). Тому що коли будуть створюватися найбільш сприятливі умови для життя кожного, тоді це відкриє можливості для кожного виявити і у максимальній мірі проявити свій творчій потенціал (на благо всіх), а також вивільнить максимум ресурсів для його здійснення (реалізації). Крім того, алгоритм Бога постійно підтримує цілеспрямованість, доцільність дій. Серед іншого, це максимізує ймовірність можливостей не згубити вже існуюче життя і розвинути потужні технології захисту життя. Таким чином, з науки Ісуса випливає, що 
       створення Царства Божого (на планеті Земля) є достатньою умовою для вказаної максимізації ймовірності виживання (видів на цій планеті). 
Ісус прямо вказує на це у Євангелії (Матвія) - у розділі про Останній суд: "Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, - те Мені ви вчинили. ... Чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, - Мені не вчинили!" І далі вказується, що ті, хто вчинив (допоміг), будуть жити у Царстві Божому, а інші будуть вкинуті у вогонь (думаю, це означає, що вони будуть знищені, тобто, помруть). В різних місцях Благої Вісті Бога Ісус повторює слова про те, що винагородою допущеним у Царство Боже буде саме життя, наприклад: "Ти недалеко від Божого Царства, - роби це, і будеш жити!", "Бог не є Богом мертвих, а живих!" 
Як підказує "здоровий глузд", логіка тут зрозуміла: якщо всі люди будуть допомагати іншим, то кожний отримає допомогу, коли у нього виникне в ній потреба. Так виникне "синергетичний ефект", що забезпечить порятунок і підтримку життя. 
Ісус прямо вказує, яке є Царство Небесне - воно подібне до гірчичного зернятка: посадив його чоловік на городі своєму, і виросло дерево, і закублилось птаство небесне у віттях його. Тобто, це вказує на те, що Царство Боже - це результат процесу використання такої інформації, завдяки якій людина може створити сприятливі умови для життя (різних біологічних видів, в т.ч. власного (homo sapiens)). Через це його ще називають Царством Небесним - не тому, що воно може бути тільки на небі або тільки після смерті, а тому, що інформація для його створення - це Слово Небесне (Слово Бога з неба). 
       Характеристикою Царства Божого є взаємна допомога між його учасниками (і це єдиний критерій для суду). А як треба поводитись, щоб досягти такої поведінки, - це вказує Закон Божий, зокрема, 2 основні заповіді: любити Бога свого всім серцем своїм, всією душею своєю, всіма своїми силами і розумом (думками) і любити ближнього, як самого себе, - а також пояснення - про прощення провини ворогам і любов до них, і порада - не засуджувати, щоб не бути засудженими, що їх уточнюють. Про це ж (у короткій формі) нагадує і єдина стандартна молитва, якої Ісус навчив своїх учнів - молитва "Отче наш", в якій наведені основні потреби людини, про які слід завжди пам’ятати. 
       Тому молитву "Отче наш" можна розглядати, як своєрідний скелет власне алгоритму (головна програма), вочевидь призначений для налаштування індивідуальних учасників (і всіх складових частин) системи: 
"Отче наш, що на небі,          (протокол підключення до системи, встановлення зв’язку)
нехай святиться Ім'я Твоє,     (протокол підключення до системи, ідентифікація "свій - чужий")
нехай прийде Царство Твоє,  (уточнення цілей, калібровка курсу на головні цілі - Царство Небесне заради життя)
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.     (вказівник на основний блок - інструкції прямого руху до цілі)
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;                    (3-й рівень системи безпеки - підтримка апаратної частини)
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;     (2-й контур системи безпеки - гасіння, зупинення, виправлення наслідків)
і не введи нас у спокусу,            (1-й контур системи безпеки - уникнення ризиків, ухилення)
але визволи нас від лукавого.     (0-й/основний блок системи безпеки - фільтр "правда чи брехня?" / "істина чи хиба?" / "true or false?" - цей фільтр дуже важливий, адже неправдива вхідна інформація в багатьох ситуаціях призведе до генерації неадекватних рішень (управляючих впливів)).
---
       Приклад. Для демонстрації дієвості Закону Божого можна взяти аналогію з якимось іншим алгоритмом. Дуже наочною (і дещо кумедною) є аналогія з правилами дорожнього руху і керуванням автомобілем: 
"Отче наш, що на небі,             (..)
нехай святиться Ім'я Твоє,        (не забудьте взяти права і техпаспорт)
нехай прийде Царство Твоє,     (куди, власне, ми хочемо приїхати? в якому напрямку треба їхати, щоб потрапити до Царства Небесного?)
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.     (щоб рухатись, припиніть гальмувати, заведіть мотор і тисніть на газ)
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;                    (не забувайте вчасно заливати бензин, точніше, заправлятись пальним)
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;     (це - як подушки безпеки, і ще - як відбійник на повороті дороги над прірвою на випадок, якщо водій пропустив знаки небезпечної дороги і повороту чи, взагалі, не дивився на дорогу, або не зміг вчасно загальмувати)
і не введи нас у спокусу,            (це як дорожні знаки, розмітка і правила дорожнього руху: не варто запливати за буйки, перевищувати швидкість руху або вести машину нетверезим, а побачивши знак повороту на гірській дорозі, варто бути уважним і вчасно акуратно повернути у правильному напрямку)
але визволи нас від лукавого.     (Уявіть, що буде, якщо на звивистій гірській дорозі ви їдете (ведете авто) і при цьому взагалі не дивитесь ні на дорогу, ні на знаки, натомість перед вашими очима встановлений якийсь GPS-навігатор з таким великим екраном, що він затуляє собою майже все лобове скло, і ви ведете авто, дивлячись на цей екран, а в ньому показують програму "Вєсти", і ведучий закінчує попередню фразу: "...МИД России требует немедленно прекратить действия Правого сектора!", і розуміючи з цих його слів, що ви вже достатньо повернули вправо (доволі добре-так уже повернули вправо... зовсім уже оправєлі, якщо чесно), ви закінчуєте виконувати попередній правий поворот. Далі, якраз перед новим - лівим поворотом дороги (а ви, як і раніше, його не бачите, бо не дивитесь ні на знаки, ні на дорогу, а орієнтуєтесь тільки на інформацію з вашого "навігатора") ведучий "Вєсти" з екрану каже: "...Президент сказал, что это движение в правильном направлении." ... ... (Дивно: ніби, каже "в правильном направлении", а чомусь здається, наче, знову "в правом направлении"...) Таким чином ви розумієте, що тепер уже їдете у вірному напрямку, тобто тепер уже далі треба прямо. І от тут можливі варіанти: наприклад, оскільки, слухаючи інформацію ведучого з "навігатора", ви їдете прямо, то можливо, вам пощастить у тому, що відбійник на повороті дороги таки буде, і що він таки зможе витримати удар вашого авто (коли замість повернути знову, але тепер вже ліворуч, ви продовжите їхати прямо), щоб воно не впало у прірву... Гірше, якщо відбійника на тому повороті не буде... Ну, ви розумієте, так? Тут йдеться про те, що якщо хтось так поводиться, то схоже, що у нього вже не працює 0-й, тобто основний блок системи безпеки, тобто фільтр "правда чи брехня?" на вхідному потоці інформації. При цьому наслідки цілком можуть бути аналогічні щойно розглянутій "дорожньо-транспортній пригоді". ... Але, очевидно, є простий вихід з такої небезпечної ситуації: просто вам, як водію, що керує своїм авто (і зацікавлений зберегти при цьому як своє життя, так і життя інших істот на дорозі), варто хоча б трохи відсунути вбік той екран "навігатора" і подивитися крізь вікно - у світ (на дорогу), щоб побачити, що ж насправді відбувається на дорозі, - тоді у вас з’явиться можливість перевірити, наскільки адекватну інформацію надає вам ваш "навігатор" (тобто відновити роботу вашого основного фільтра системи безпеки), і тоді у вас стрімко зростуть шанси вижити і не вбити інших на цій дорозі. 
---

 

Мають місце і наступні важливі уточнення в розумінні людьми Слова Божого, на нагальну актуальність яких вказав Мішель Нострадамус: 

"Отче наш, що на небі, 
нехай святиться Ім'я Твоє," 

       1. Новий Заповіт Бога (закони, заповіді) - це НЕ засіб залякування покаранням за гріхи (які є порушенням начебто довільно встановлених обмежень), а система практичних порад про те, яким чином найбільш ефективно можна досягти бажаних цілей у цьому світі (з урахуванням попередження про те, що особливістю будови цього світу (який був створений Богом) є наявність (закону) симетричної відповіді світу на добрі чи злі вчинки кожного). А бажані цілі це - життя, тобто: 
              1.1. уникнути різних неприємностей і смерті внаслідок хибних уявлень, недознання, недорозуміння, помилок та інших недоцільних дій (які у Слові Божому називаються терміном "гріхи") і 
              1.2. пізнавати, утверджувати, підтримувати і захищати життя через побудову суспільства з системою відносин "Царство Боже" як на небі, так і на землі, в якому квітне і панує життя, максимально розвиваються таланти та здібності людей і природи, люди намагаються стати досконалими, як досконалий Отець їхній небесний (як Він і просив їх робити), і отримують можливість для того, щоб живучи, іти до Посвячення у велич творіння Бога, і можливість стати практично всемогутніми творцями, якими і належить їм бути, адже вони створені за образом і подобою Творця, (не для того, щоб "створити собі ім’я", як це намагались зробити люди, будуючи Вавилонську вежу, а для того), щоб бути дітьми Бога і продовжувати справи Отця (творити дива, в т.ч. технологію особистого безсмертя, щоб жити, і можливо, навіть створювати нові світи, щоб радіти, милуючись красою і цього, і інших світів), і дивуватись неосяжній величі, мудрості і досконалості Отця... 
---

"нехай прийде Царство Твоє, 
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі." 

       2. Але, перш за все, Ісус Спаситель навчав людей, щоб спасти їх у цьому світі. Про це явно сказано в Євангелії: "Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в того, Хто послав мене. А хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зостався. Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ." - Тож це має бути першочерговою ціллю. Повторно: Ще за часів, коли Ісус ходив землею і навчав учнів і маси людей особисто, люди уявляли собі спасіння від месії інакше, ніж це, як виявилось, було задумано Богом. Багато хто і досі уявляє, що Бог створить (чи вже створив) Царство Небесне, думаючи, що Бог сам збудує це Царство. Але хіба не логічно більш імовірним вважати інше припущення, - що Бог дав людям знання про те, яке має бути Царство Боже, і як його можна збудувати, тобто представив їм проект (і ще й з детальними роз’ясненнями і багатьма прикладами), для того, щоб вони самі змогли збудували таке суспільство за цим Його проектом? Колись раніше - перед потопом - таке вже було: Бог врятував рід людський і багато видів тварин тим, що попередив Ноя про майбутній потоп і дав йому план спасіння від потопу - проект корабля і інструкції, що і як робити. Ной збудував корабель для спасіння від потопу за проектом Бога, а не Бог збудував корабель для Ноя. (Більш докладне пояснення цієї ж ідеї на прикладі правил дорожнього руху наведене нижче.) 
Людям прощені їхні "гріхи". Про це всім відомо. Завдяки Ісусу. Але у молитві-алгоритмі не сказано: "І прости нам провини наші, бо Ісус вже подарував нам прощення всіх наших гріхів (і тому тепер можемо грішити, як і скільки завгодно)", - але там сказано: "І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим". І Ісус знову повторно уточнює те ж саме: "Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших." Ця формула показує, що повний контроль над прощенням чи не прощенням їхніх "гріхів" Бог віддає самим людям. Але це не означає, що можна грішити, скільки завгодно, і потім отримати спасіння, бо простяться тобі твої "гріхи" після того, як і ти простиш іншим, хто завинив проти тебе. Тому що прощення гріхів - це дуже важливо, але це, все ж таки, не є достатньою умовою для спасіння. Вище наведені цитати з розділу про Останній суд, де вказано, що критерій суду - активно проявляти любов до живих істот у цьому світі, тобто допомагати всім "малим братам Бога", підтримувати і захищати їх (таким чином через них ми це робимо для Бога, який створив світ і життя у ньому). Як же можна говорити про допомогу комусь, якщо проти них постійно "грішити", тобто заважати їм жити? Хто ж попросить у тебе допомоги, якщо перед цим тобою вчинено проти нього "гріх" (він же злочин)? Може, він і пробачить тобі той злочин (він же "гріх"), але чи захоче він після того звернутися до тебе з проханням про допомогу? І як же він зможе довіряти тому, хто не припиняє чинити злочини ("гріхи")? Якщо хтось чогось не зрозумів одразу і помилився, то інші можуть зрозуміти це і пробачити це йому один раз чи навіть декілька разів (навіть, багато разів, якщо до людини туго доходить, що шкодити - це нерозумно). Але якщо це повторюється постійно і не припиняється, то мабуть, справа тут не в нерозумінні недоцільності злочинів ("гріхів") і не в нерозумінні ідей Бога про взаємну любов та допомогу, а вже у свідомій відмові від них і у свідомому небажанні виправляти свої звички, щоб жити в гармонії зі світом. А якщо (через те, що твої вчинки завдають їм неприємностей, ускладнень, заважають їм жити) інші не захочуть навіть спілкуватися з тобою, то як тоді будеш їм допомагати?.. (Адже тоді люди не захочуть навіть просити тебе про допомогу.) Мабуть, тому Ісус і каже: "І їм оголошу Я тоді: "Я ніколи не знав вас. Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!"". Тобто, виходить, що той, хто постійно чинить беззаконня, тобто не припиняє його чинити, той хоча і може бути формально прощений Богом, коли простить і сам провини усім іншим, але це не врятує його, тому що він не зможе допомагати тим, хто від нього відвернувся і не тільки не звернувся по допомогу, але і знати його не хоче через його беззаконня (і постійний ризик небезпеки, який походить від цього його нескінченного беззаконня). І Ісус каже: "Не кожен, хто каже до Мене: "Господи, Господи!" увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі." Як кажуть, що і слід було довести. 
Таким чином, ми щойно побачили ще один доказ того, що у логічній системі Слова Божого (зокрема, в її останній версії - в Євангелії) всі рядки молитви-алгоритму "Отче наш" важливі, а не тільки якісь окремі з них. 
Багато людей зрозуміли, що Бог чекає від людей активних дій на виконання Нового Заповіту, і намагались особисто жити згідно зі Словом Бога, однак схоже, що у цьому світі і досі немає жодної держави, яка була б збудована за проектом Царства Божого, тобто на основі Закону Божого Нового Заповіту (хоча людство вже деякою мірою наблизилось до цього). Одним з найбільш очевидних показників цього є те, що практично в усіх державах правоохоронна система збудована за принципом давньоримської карної системи (символ - Феміда з терезами та мечем), що передбачає страх кари за скоєння злочину в якості противаги до мотиву злочину. Ще один показник - невідповідність законів "мирських" ("світських") держав критеріям Божого суду (вимога Бога про допомогу всім тим, хто її потребує, тобто про наявність активного права на життя, і відсутність такого активного права на життя у держав цього світу). 
---
              2.1. Активне право на життя. Економіка Царства Небесного. 
Ісус навчає (активно) любити Бога і ближніх (2 основні заповіді) і (активно) допомагати кожному з "найменших братів Бога" (про Останній суд). Допомога може бути не тільки матеріальна, але іноді дуже важлива особиста участь і увага до оточуючих людей (та інших істот?) - про те, хто такі "ближні" Ісус пояснює на прикладі притчі про доброго самарянина (який, побачивши на дорозі побитого і пограбованого злочинцями незнайомця, перев'язав йому рани і доправив його до місця, де йому надали допомогу, і все це оплатив усе той же самарянин). І про це не варто забувати (це теж частина активного захисту і підтримки права на життя). Але схоже, що стосовно базових моментів економіки (у плані Царства Небесного), науку Ісуса можна інтерпретувати так: 
   - "...хліб наш насущний дай нам сьогодні..." 
   - "Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому." (Притча про доброго самарянина і роз’яснення про Останній суд охоплюють більш широку множину явищ, ніж ті випадки, в яких людина (жива істота?) сама просить про допомогу. Там йдеться про допомогу навіть у тих випадках, коли той, хто її потребує, не завжди може попросити про неї. Але якщо вже хтось навіть просить про допомогу, то зрозуміло, що це достатня умова для того, щоб почати реагувати на це прохання (у деяких випадках людині насправді може бути потрібне не те, що вона просить, а щось інше, але вона не завжди може це зрозуміти, - тоді допомогою може бути пояснити, де правда, а вже потім, коли людина погодиться, що це її дійсні потреби, допомогти вдовольнити справжні потреби людини).) 
   - Притча про робітників у винограднику (однакова оплата за різний час праці - згідно домовленості). 
   - "Віддайте кесареве - кесареві, а Богові - Боже!" 
Думаю, що ці аксіоми економіки від Бога можна розуміти так: 
   - Ціль-мінімум - почати з того, щоб у всіх був "хліб насущний на кожний день" (буквально). 
   - Ціль-максимум - прийти до здійснення принципу: "Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому." 
   - Зауваження: Індивідуальна оплата праці згідно попередньої домовленості незалежно від того, про що домовились інші працівники, - це нормально. Не варто заздрити іншим, а треба зробити висновки і на майбутнє домовлятися про нові умови (можливо, інші, а може, - без змін). Головне - щоб домовленість влаштовувала обидві сторони і виконувалась. 
   - Зауваження: Системи економіки кесаря і Бога - це дві різні системи, які не обов’язково повинні перетинатися чи бути зв’язаними (це всі знають). Але тут можливі варіанти: наприклад, один з варіантів - це коли система кесаря взагалі може зникнути (або її використання може значно зменшитися), а залишиться (або стане основною) тільки система Бога (замінивши собою функції системи кесаря)... 
Розглянемо детальніше: 
---
       Ціль-максимум - прийти до здійснення принципу: "Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому." Теоретично це означає, що кожен може отримати все, що завгодно, в тому числі, все, що йому необхідно. Людство уже давно знає різні наближення до цього принципу, наприклад: 
   - Комуністи (в СРСР) декларували схожий принцип в іншому формулюванні: "Кожному - за потребами, від кожного - за здібностями". Одначе тут є відмінності: комуністи декларували його, але на практиці здійснити його не змогли. Чому? - Мабуть тому, що: Ісус говорить про те, що люди мають від свого імені (особисто) і з власної волі (добровільно) просити, шукати і стукати. А комуністи (по-перше) говорили про якісь потреби і здібності (і одночасно - про диктатуру пролетаріату)... - А хто їх визначить ці потреби чи здібності? І от на цьому етапі їх перемогла брехня (нижче: обманні схеми - підміна цілей), тому що замість того, щоб спитати саму людину (кожного особисто), що їй потрібно і т.д., комуністи стали замість цієї людини самі визначати начебто її потреби і начебто її здібності. Тобто потреби і здібності замість самих людей стали визначати владні структури (партійні та державні органи, Держплан тощо). Причому (по-друге) це втручання держави в багатьох випадках було не консультативно-дорадчим (допомога, яку можна добровільно прийняти або відхилити: "Не можешь? - Научим!"), а директивним (примус: "Не хочешь? - Заставим!"). В багатьох випадках державні органи взагалі переставали навіть приблизно цікавитись справжніми потребами людей, а просто вигадували начебто "їхні потреби" (і начебто "їхні здібності") на свій розсуд. І потім держава все це нав’язувала людям, громадянам (диктатура партійно-номенклатурно-державно-бюрократичної системи). В результаті таких "визначень" і "застосувань" деякі цілі системи через деякий час виявились дуже далекими від справжніх цілей (потреб) людей, громадян. Внаслідок чого люди, громадяни перестали підтримувати систему. (Керівники комуністів не звертались по допомогу до Бога, не користувались алгоритмом Бога, і при цьому ще й приховували багато правди, самі обманювали людей і мислити дозволяли не всім і не по-всякому, а тільки тим, хто мислить так, як вчить партія,... тому "лукавий" їх переміг, давши їм обманути самих себе (порушення в роботі 0-го, основного блоку системи безпеки), і це було одним з факторів, внаслідок якого система стала поводитись неадекватно відносно об’єктивної реальності, і громадяни перестали вірити системі і підтримувати її, внаслідок чого система зруйнувалася.) 
   - Люди давно практикують добровільні пожертви (мається на увазі не "добровільно"-примусові, а саме насправді добровільні пожертви). Останнім часом добровільні пожертви стали тенденцією, яка все більше поширюється у все більшій кількості сфер і галузей. Це стало просто очевидно у 21-му столітті завдяки поширенню Інтернету, особливо, в галузях програмування (програмісти створюють програми та інші продукти і викладають їх у відкритому доступі, і при цьому просять бажаючих добровільно допомогти, зробивши пожертву для підтримання і подальшого розвитку даного проекту, наприклад, openttd.orggoogle.commicrosoft.com), у різних громадських проектах (громадське телебачення та інші) та у сфері благодійності. Знаковою у цьому контексті є пропозиція БЕЗОПЛАТНО (на добровільних пожертвах) ДИСТАНЦІЙНО НАВЧАТИСЯ у деяких провідних вишах світу: 
http://www.youtube.com/user/MIT
http://ocw.mit.edu/index.htm
http://ocw.mit.edu/courses/
http://www.topfreeclasses.com/
Це явище (вільний доступ до благ для всіх бажаючих і підтримка добровільними пожертвами без жодного вимагання чи примусу) стає все більш поширеним завдяки Інтернету, іншим IT-технологіям і ще такому важливому чиннику, як значно більш висока продуктивність праці людей у 21-му столітті порівняно з попередніми часами, яка дає в розпорядження людей величезні надлишкові ресурси (людина, яка працює у високотехнологічній галузі виробляє значно більше благ, ніж було б достатньо для особистого виживання чи навіть досить комфортного життя цієї людини). Тобто людство вже почало досить широко запроваджувати у повсякденну практику один із прототипів трудових відносин, які близькі до того, що передбачено Богом у проекті Царства Небесного. 
   - Додатково до трудових відносин, заснованих на волонтерстві та добровільних пожертвах (бери продукт, послугу - безплатно, а заплатиш, якщо захочеш і якщо зможеш або... заплати іншому(, або не плати взагалі)), принцип Царства Небесного "просіть - і буде вам дано" потребує ще, щоб була наявна ЕФЕКТИВНА система "прийому прохань" (облік заявок, з’ясування попиту, вимірювання цілей), їх обробки і задоволення. Як показує невдалий приклад комуністів (СРСР), система прийому звернень від людей та роботи з цими зверненнями має бути об’єктивна та ефективна, щоб задовольняти прохання людей, хоча б, в основному. Добровільні пожертви або їх відсутність - це теж деякий комплексний індикатор рівня задоволення попиту, тобто потреб, тобто потенційних прохань споживачів. Однак цей індикатор настільки "комплексний", що не завжди можна зрозуміти його структуру, і це не дозволяє чітко визначити фактори, які на нього впливають, і отже, це сильно ускладнює аналіз з метою знайти найбільш ефективні алгоритми задоволення попиту, потреб та прохань. Однак і у існуючих електронних систем збору заявок є недолік - часто вони розрізнені, тобто не зв’язані між собою, через що система "2" не знає, яка частина попиту задоволена в системі "1". Але сучасні інформаційні технології дозволяють збудувати ще більш точну і результативну систему прийому звернень і пошуку рішень для задоволення цих прохань. Правда, поки що далеко не всюди такі системи вже створені і працюють. Хоча деякі наближені прототипи вже є, - наприклад: соціальні мережі та електронні системи опитування громадської думки - якщо їх удосконалити і поширити, то можна буде отримати "постійно діючий референдум" (об’єктивне вимірювання-відображення громадської думки) і систему "прийому та обробки прохань". Тож у цьому напрямку ще багато потрібно буде розробити, створити і запустити в роботу. 

"Хліб наш насущний дай нам сьогодні;" 

       Ціль-мінімум - почати з того, щоб у всіх був "хліб насущний на кожний день". Для того, щоб зрозуміти, якого, скільки, де і коли "хліба насущного" має бути, щоб він був у всіх, знову потрібна наявність ефективної системи прийому і задоволення заявок. Але поки така система не створена і не налагоджена, а також для того, щоб усім людям зменшити кількість транзакцій, можна спростити підхід до виконання цілі-мінімум наступним чином. Сьогодні в Росії і в Україні вже існують різні інститути соціальної підтримки людей у "найбільш складних" ситуаціях, наприклад: виплати батькам на дитину при її народженні (до досягнення нею віку трьох років), виплати опікунам на дітей-сиріт (до повноліття), стипендії, (тимчасова) допомога з безробіття, пенсії, допомога малозабезпеченим сім’ям (для людей будь-якого віку) та інші соціальні виплати (допомога). Цих усяких соціальних допомог багато, і більшість громадян навіть і не знають про багато з них, і на кожну допомогу є свій закон, і кожну слід обчислювати за якимись формулами, кожна з яких нерідко буває досить складна, а для різних допомог формули різні... І потрібно багато держслужбовців, кадровиків і бухгалтерів, щоб все це, хоча б, теоретично правильно розраховувати... А ще потрібні інші держслужбовці, які придумують всі ці допомоги, правила і пільги... І всім цим розраховувальникам, контролерам і розробникам треба платити зарплату за їхню іноді непросту працю... Замість того, щоб виплатити ці гроші на соціальну допомогу. І при цьому деяким колишнім держслужбовцям платять пенсію, яка в декілька разів перевищує середню, а тим більше, мінімальну зарплату працюючих людей... Але найголовніша проблема - це наявність "дірок" в існуючій системі соціального захисту, тобто те, що ЩЕ НЕ ВСІ ЛЮДИ ЗАХИЩЕНІ! Точніше, формально (теоретично) усі люди захищені, тому що державою передбачено надавати допомогу членам малозабезпечених сімей для людей будь-якого віку, в т.ч. для малозабезпечених людей працездатного віку. Але для того, щоб державна служба соціального захисту розглянула заяву на отримання цієї допомоги, потрібно зібрати декілька різних довідок, і мають бути виконані ще декілька умов. І навіть після цього немає гарантії, що людині не відмовлять і таки дадуть допомогу (
http://audio.meta.ua/1721681.audio
http://krampravda.dn.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4609:-2014-&catid=28:officialnews&Itemid=60
http://4begemota.ru/?articles=70&id=59#menu
http://www.youtube.com/watch?v=uJUdlwMakDw
http://www.prostopravo.com.ua/semya/stati/pomosch_maloobespechennym_semyam_usloviya_razmer_dokumenty_osnovaniya_dlya_otkaza
http://pomogalka.info/pomoshh-maloobespechennym-semyam-v-ukraine-v-2014-godu/
http://fakty.ua/176217-na-kazhdogo-rebenka-starshe-treh-let-iz-maloobespechennoj-semi-v-2014-godu-budut-doplachivat-ot-250-do-500-griven
http://law-guide.com.ua/maloobespechennaya-semya-v-ukraine-kak-naznachayetsya-socialnaya-pomoshh/
). Але на практиці все значно складніше: навіть одну довідку іноді неможливо отримати через нездоланні бюрократичні перепони, а не те, що декілька... Наприклад, у дійсності може виявитись практично недосяжною ціль отримати довідку про склад сім’ї (наприклад, тому, що хтось із посадових осіб фактично відмовиться видати її з якихось причин), а без цієї довідки неможливо отримати навіть одноразову допомогу при народженні дитини. Виходить абсурд: допомога має виплачуватись батькам при народженні дитини, дитина є, батьки є, а допомога не виплачується (через якісь зовсім сторонні причини) - різних причин може бути багато, а результат один – відсутність допомоги... Для отримання ж допомоги у зв’язку з малозабезпеченістю, окрім довідки про склад сім’ї, потрібно ще декілька інших довідок, тобто там влаштовано ще більше штучних перепон і завад, і ще більше залежності від якихось сторонніх обставин і, часто, від свавілля різних посадових осіб... Усі допомоги є тимчасовими, тобто не захищають людину постійно. М’яко кажучи, така система соціального захисту недосконала. У чому ж справжні, основні причини безладу? Думаю, що у таких двох речах: 
   - Сучасна система соціальної допомоги (насправді НЕ Є СИСТЕМОЮ НАДІЙНОГО ЗАХИСТУ, бо не всі люди захищені внаслідок часто практично нездоланих бюрократичних перешкод, тому що вона) змішана з системою мотивації (пільги, підвищені пенсії, більш ранній вихід на пенсію, і особливо, - стимулювання-примушення безробітних до якоїсь роботи шляхом припинення тимчасової допомоги і дуже ускладнених, для деяких людей практично недосяжних умов для отримання допомоги з малозабезпеченості). Ці дві системи - захисту і мотивації - мають зовсім різні цілі, тому їх об’єднання створює великий безлад. 
   - Обидві системи надто ускладнені і заплутані (різними особливостями і винятками). 
Яким чином можна розв’язати ці проблемні питання? 
   - Треба розділити (зокрема в пенсіях) функції соціального захисту (захист права на виживання = активне право на життя) і мотивації (заохочення до роботи, заохочення пільгами і більш високими та більш ранніми пенсіями). Навіть при збереженні існуючих обсягів виплат розділення функцій дозволить уточнити цілі і зробити систему захисту життя більш зрозумілою, доцільною, прозорою (контрольованою), керованою та ефективною. 
   - Максимально спростити систему мінімальної допомоги для виживання можна, якщо її максимально уніфікувати, зробити однорідною, прибрати винятки та особливості, тобто якби була встановлена однакова мінімальна соціальна підтримка для будь-якої людини (мінімальна пенсія для виживання) в якості базового (найменшого, найголовнішого) рівня допомоги. Мова йде про мінімальні гроші, які дозволять людині в буквальному розумінні ВИЖИТИ (біологічно), тобто щоб вистачило для того, щоб в буквальному смислі дати людині хліб насущний на кожний день. На хлібі і воді можна вижити і прожити навіть декілька років. Принаймні, стільки часу, щоб встигнути попросити про щось іще і не померти з голоду, поки прохання буде почуте і отримає відповідь. Це і є активне право на життя і ціль-мінімум у програмі соціальної підтримки у проекті Царства Божого. Якщо ж людина хоче більшого, ніж просто вижити, то у неї є можливість (і час) просити, шукати, стукати або щось робити далі. Але Бог радить для кожного забезпечити мінімум, який дозволить кожному вижити (не померти), навіть якщо з будь-яких причин людина не спроможна заробити більше (або не спроможна зібрати довідки для отримання допомоги від держави через соціальну службу). Головний критерій - дати хліб насущний на кожний день (у буквальному розумінні хліб, тобто мінімальну поживу). У сучасних умовах найпростіший спосіб цього досягти - дати кожній людині (від народження і до смерті) якусь мінімальну суму грошей щотижня чи щодня (банки вже зараз технічно готові АВТОМАТИЧНО розподіляти надані їм для цього кошти перерахунками на карту чи особовий рахунок, наприклад, pb.ua). Це дозволить не залучати зайвих (і дорогих) ресурсів для обліку, вимірювання, контролю, розподілу і т.д., тобто не буде потреби додатково витрачати зайві гроші на персонал супроводу (обслуговування) цієї простої системи. А купити на ці мінімальні гроші хліб або якийсь найдешевший одяг зможе майже кожна людина самостійно. Додатково були би бажаними ще якісь пункти, осередки, центри, в яких можна було б отримати найдешевший (чи безплатний) хліб, одяг чи притулок. Тут є ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ (ПСИХОЛОГІЧНИЙ) МОМЕНТ: оскільки кожна людина таким чином буде гарантовано захищена від смерті, зв’язаної з часом недосяжності життєво необхідних ресурсів, тобто буде впевнена, що не помре від голоду (чи холоду) за будь-яких умов, бо безумовно отримає допомогу на кожний день (навіть, якщо не зможе зібрати усіх довідок), то ЦЕ ДОЗВОЛЯЄ ЛЮДИНІ одразу ж ЗВІЛЬНИТИСЯ ВІД великої частини СТРАХІВ за життя своє і членів своєї сім"ї. І значить, люди зможуть більш спокійно і адекватно мислити (не перебуваючи під впливом емоції страху), тобто процес прийняття рішень більшою мірою буде перенесений зі сфери емоцій до області розуму (логічних міркувань, більш зважених аргументів і оцінок). У термінах психології це відповідає переходу людей у "піраміді Маслоу" з перших двох рівнів (фізіологічні потреби і значна частина питань безпеки) одразу на третій і більш високі рівні. Це (усунення примусу та страху) одразу дає потенціал для розвитку якісно інших областей діяльності людей, порівняно з наявною сьогодні соціальною системою, основаною на стимулі-примусі або страху. 
Бог не згодний з принципом: "Хто не працює (або не зміг зібрати довідок), - той не їсть!", - Ісус каже: "Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує". Так само, і про одяг. У підсумку: "...знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його, - а все це вам додасться." Це не означає, що Бог хоче, щоб люди нічого не робили і жили за рахунок інших людей, - про це Ісус говорить у притчах про таланти і про десять мін срібла. Але очевидно, що Бог пропонує кожній людині самостійно і ДОБРОВІЛЬНО вирішувати, чим їй займатися і що робити (Бога теж ніхто не примушував, однак Він добровільно працював, коли створив світ і все у ньому). І треба, щоб у кожного була страховка - у кожного безумовно повинен бути завжди хліб на кожний день. 
---

... дивіться далі - ч.2/5: 
http://2homosapiens.ucoz.ua/blog/dobra_zvistka_osnovi_ukr_ukrajinskoju_movoju_20140730_txt_ch_2_5/2014-10-07-5

Переглядів: 157 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 07.10.2014 | Коментарі (0)

---

"і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; 
і не введи нас у спокусу, 
але визволи нас від лукавого." 

              2.2. Право на (само)захист. Система безпеки Царства Небесного. 
Карна система за принципом "Феміди" далеко не завжди досягає цілі утримати людину від скоєння злочину через страх покарання, бо багато людей сподіваються, що зможуть так скоїти злочин, що їх після нього не спіймають, і тому не покарають. А деякі люди навіть свідомо готові "відсидіти" за свій злочин, бо так їм все одно вигідніше (як їм здається), наприклад: хтось обдурив інших людей на кілька мільйонів, сховав їх чи передав спільникам, потім відсидів кілька років, а гроші не знайдені (не кожний може заробити мільйон за рік)... Тоді як замість цього Ісус навчає НЕ СУДИТИ, А ПРОБАЧАТИ (шкоду) І ЛЮБИТИ ВОРОГІВ (2-й контур системи захисту - гасіння, зупинення, виправлення наслідків), що можна інтерпретувати так, що треба ДОПОМАГАТИ ВОРОГАМ ЗРОЗУМІТИ НЕДОЦІЛЬНІСТЬ ЗЛОЧИНУ (обман спокуси + є інші шляхи до мети: замість злочину можна, наприклад, просто попросити), УСУВАЮЧИ таким чином СМИСЛ ЙОГО СКОЄННЯ, тобто ЗРОБИТИ МОТИВ ПОТЕНЦІЙНОГО ЗЛОЧИНУ ПОЗБАВЛЕНИМ СМИСЛУ (або досяжним іншим способом - не через злочин), ЯК БІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ І БІЛЬШ ДОЦІЛЬНИЙ МЕТОД ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ЗЛОЧИННОСТІ. А щодо наслідків вже скоєних злочинів, то тут логіка така: помста не виправляє шкоду, завдану внаслідок злочину, а тому від помсти немає користі постраждалому в цьому смислі. Більше смислу в тому, щоб компенсувати постраждалому шкоду (наприклад, з інших джерел, якщо у винуватця на це немає можливості чи бажання). Додатково варто зауважити, що Ісус, здається, в жодному місці Євангелія не закликає людей судити інших людей, навіть говорячи про грішників і майбутній Останній суд Божий. 
Що ж до ув’язнення як способу усунення подальшої небезпеки від тих, хто скоїв злочин, на якийсь час (шляхом їх знерухомлення)... То по-перше, карна система "Феміди" і в цьому аспекті нелогічна, а саме: ймовірність повторного вчинення злочину тою людиною, яка вже вчинила якийсь злочин раніше (рецидив), навряд залежить від тяжкості злочину. Тому повторна дрібна крадіжка подекуди не менш імовірна, ніж повторне вбивство (якщо ні крадія, ні вбивцю не будуть затримувати). Тому немає логіки в тому, щоб дрібного крадія чи вбивцю затримувати на різний час - обох тоді було б логічно затримувати назавжди (довічно), щоб більше ніколи не могли повторити своїх злочинів щодо інших людей, і випускати тільки тоді, коли спеціальна атестаційна комісія переконається, що вони не будуть повторювати попередні чи скоювати нові злочини. За якою ж логікою тоді злочинців випускають після деякого наперед встановленого часу на волю, знаючи, що після цього не тільки крадій може продовжити красти, але і вбивця може продовжити вбивати? Це можуть бути якісь сторонні міркування типу милосердя чи умовних (вигаданих кимось, тобто, довільних) оцінок відповідності строку ув’язнення до тяжкості покарання, але в усякому разі ця логіка слабко зв’язана з імовірністю повторного вчинення злочинів (після звільнення вже покараних або так і не покараних злочинців), і тому лише частково узгоджується з ціллю зменшити злочинність. По-друге, і це дуже важливо, у наш час є альтернатива - новітні технічні засоби дозволяють автоматично знерухомлювати людину при її спробі наблизитися до іншої людини ближче за деяку порогову відстань. Ці та інші технічні засоби дозволяють зупиняти повторне скоєння злочинів безпосередньо перед миттю їх скоєння і таким чином запобігати їм. Тобто сучасна техніка дозволяє зупиняти злочини (захищатися від них). Тож ця функція - ув’язнення для знерухомлення - сьогодні також все більшою мірою втрачає зміст. Ще більш ефективно сучасна техніка дозволяє позбавляти злочини смислу, наприклад: відеозапис злочину дозволяє швидко знайти і спіймати злочинця, а якщо всі люди навкруги будуть знати, що хтось щось украв, то вони можуть відмовитись торгувати з крадієм, щоб не стати і самим співучасниками крадіжки через обмін краденими грішми чи речами. Що ж тоді буде робити крадій, якщо він не зможе ніяк використати вкрадені гроші? Чи є тоді смисл щось красти, чи є смисл так жити? Думаю, що тут максимальна відкритість і доступність інформації може суттєво допомогти. Часто можна чути: "Героям слава!" Але ж і антигероям теж можна влаштувати максимальну особисту славу - щоб усі знали правду про те, що хтось скоїв злочин, - можливо, тоді люди зможуть допомогти такій людині зрозуміти, що є більш розумні шляхи до досягнення своїх мрій, і допомогти їй у їх досягненні... А якщо на ще більш ранньому етапі з’ясувати бажання потенційного злочинця, тобто до скоєння злочину з’ясувати, яких цілей він хоче досягти внаслідок злочину, то можливо, йому можна завчасно допомогти досягти його цілей, досягти виконання його бажань без злочину - така система запобігання злочинам може бути навіть дешевшою для суспільства, ніж існуючий тандем "Феміда"+злочинність. 
---
Як Ісус Христос рятує людей? - Він навчає, як можна подолати "гріхи" та їхні наслідки (повторно - система безпеки: розпізнати зло (в т.ч. потенційне), щоб ухилитися від нього або зупинити його дію, якщо навіть ухилитись не вдалося + активне право на життя (підтримувати життя кожного): хліб на кожний день + ціль-максимум: просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам). Але в цій науці Бога вказано, що окрім особистої поведінки (це внутрішній компонент), є ЩЕ ОДИН ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ - зовнішній, інституційній чинник - це ЗОВНІШНІЙ КОМПОНЕНТ: Ісус на своєму прикладі показав, до яких наслідків призводить сама вже наявність карної системи "Феміди", а саме, до того, що сама наявність такої системи (в суспільстві) призводить до смерті навіть цілком невинної людини (Ісуса Христа вбили) на догоду чиїмось довільним стороннім особистим інтересам. (При цьому вбивцю Варавву відпустили.) Тобто замість функцій системи захисту від злочинності карна система "Феміди" сама стає знаряддям злочину і, якщо заглянути далі, то видно, що це додатково ще й спокушає потенційного злочинця хоча б самим фактом наявності додаткових можливостей для злочину, які створюються наявністю цього знаряддя, яке може бути використане, як зброя. Думаю, це означає (логічно доводить), що система "правосуддя Феміди" не тільки не завжди ефективна в ролі інституту захисту людей від злочинності, але навпаки, може і сприяти злочинності, і навіть заохочувати її, стаючи її інструментом чи зброєю, і навіть додатковим мотиватором. І цей зовнішній відносно кожної людини чинник дуже сильно ускладнює, а часто і зовсім унеможливлює (чи зводить нанівець) зусилля людини в напрямку її намагань жити згідно зі Словом Божим і будувати Царство Небесне на Землі. Думаю, що ЦЕ - ОДНЕ З КЛЮЧОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ НАУКИ БОГА. 
Ісус не міг прямо сказати про це словами, бо тоді б Його (або пізніше Його учнів) могли обвинуватити у спробі підриву державної влади, і тоді б римляни сказали, що вони вбили Його не безвинного, а за злочин. А так, без цих слів, і чинний (юдейський) цар Ірод визнав, що Ісус невинний, і головний представник (намісник) римської держави (в Юдеї) – Понтій Пилат - ще до страти визнав, що Ісуса засудили на смерть невинного. Тобто, похід до Пилата просто забезпечив первосвященникам формальне прикриття, тобто зовнішню видимість нібито дотримання закону, коли вони фактично свавільно вбили невинного Ісуса з особистих міркувань. І таким чином Ісус показав, що "Феміда" вбиває не тільки винних, але будь-кого - залежно від того, хто і як поверне її меча. І це не випадковість, а один з головних уроків Бога для людей. Чому Ісуса вбили саме так, як це було? Якщо припустити, що Він мав стати просто чистим Агнцем Божим, якого мали принести в жертву для прощення (відпущення, відкуплення) "гріхів" усіх людей, то стає незрозуміло, чому це не зробили так, як приносять у жертву агнців? Чому не було так, як Бог колись казав зробити Аврааму, щоб перевірити його віру: покласти сина свого (Ісаака) на вівтар і зробити його жертвою? Може тому, що смерть Ісуса саме на хресті - це не випадковість, а ЗНАК!? Точніше, це - ОДИН З НАЙГОЛОВНІШИХ ЗНАКІВ: Ісус Своєю смертю поставив величезний хрест на ворогові Бога - на злі, яке прикривається маскою "Феміди". Це, як військові іноді позначають на карті цілі - хрестом. І прицілюючись, також на ціль наводять хрест. Або як колись Мойсей за вказівкою Бога позначив (правда, не хрестом, а кров'ю... агнців пасхальних) двері домів народу Ізраїлевого в Єгипті для того, щоб Бог міг побачити, де Ізраїльтяни, а де Єгиптяни (ідентифікація "свій - чужий"). (До речі, тоді Бог сказав Мойсею: "...і над всіма богами Єгипетськими вчиню суд.") Або, ще - як кажуть: "поставити на комусь хрест", - себто, помітити його, як приреченого, списаного і більше не потрібного представника минулого. Ще: в одному з чотирьох варіантів Євангелія - від Івана - є уточнення про те, що: "Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, голінок Йому не зламали, та один з вояків списом бока Йому проколов, - і зараз витекла звідти кров та вода." Думаю, що цей спис - це теж не випадковість. Цей спис - це ніби стрілка, яка додатково вказує на цей хрест (із страченим на ньому НЕВИННИМ Ісусом). (Ніби стрілка-курсор у комп’ютерній грі вказує на знак квеста (загадка), позначений хрестом.) Отже, схоже на те, що саме так Ісус Своєю смертю переміг смерть ще й у такому смислі: Бог поставив на горі (на видноті перед усім народом) великий хрест, яким позначив, де ще ховається смерть у цьому світі, тобто вказав на хитру схованку зла - "Феміду". Ще й списом, як стрілкою, додатково було вказано на цей хрест. Мабуть тому, що "Феміда" - це дуже хитра маска, яка під виглядом, начебто, ідеалу справедливості і, начебто, єдино можливого (і тому, начебто, необхідного) способу боротьби проти злочинності насправді може приховати (і приховує) безліч зла, і під її пов’язкою насправді ховають свої очі диявол та смерть. Тому Ісус каже: "...а про суд, - що засуджений князь цього світу", тобто, засуджений диявол (і його князівство зла), бо Ісус зробив нас усіх свідками проти нього, викривши його хитру маску "Феміди". 
Що ж може ховатися під маскою начебто "справедливої" "Феміди"? 
Дивіться додаток: Алгоритм війни і смерті "Феміда".
---
--------------------- Додаток: Алгоритм війни і смерті "Феміда". (Початок.) 
---
                     2.2.1. Тиха мирна ріка... сліз, крові та смерті. 
Як уже зазначалося, навіть в теорії (в логічному ідеалі), тобто без корупції, система "Феміди" не є ефективним інструментом звільнення суспільства від злочинності. Бо навіть не юристу зрозуміло таке: 
   - Найбільш наївні порушники закону вигадують детективні схеми, щоб заплутати "правосуддя", щоб їх не покарали. Іноді при цьому намагаються свідомо підставити замість себе іншу людину під підозру і обвинувачення. 
   - Інші (наївні) - просто готові "відсидіти", бо це все одно виправдовує їхні надприбутки від злочину. 
   - В будь якому разі, навіть якщо злочинців потім таки ловлять і карають, все одно вони скоюють злочини, тому що перед тим вірять, що їм пощастить, і їх не спіймають і не покарають. І такі їхні сподівання іноді виявляються виправданими, бо їх дійсно не вдається спіймати. Дуже яскравим прикладом цього є США, де громадяни, мабуть, більше за громадян інших країн, розуміють важливість дотримання законів і цінують закон. Схоже, що у США багато чесних поліцейських, юристів і суддів. Однак все одно це не допомогло позбутися злочинності - злочинність там не зникла. Може, тому в США такі популярні стали різні супергерої (супермен, людина-павук та інші), які борються проти злочинності, а люди сподіваються, що, можливо, хоча б якісь надзвичайні можливості цих суперполіцейських зможуть допомогти побороти злочинність, яку не вдається подолати звичайним поліцейським... 
Але більш досвідчені злочинці "працюють" оптом (тобто, їхні справи поставлені на потік, на конвеєр), будуючи свій позазаконний "бізнес" із залученням корупційних можливостей: 
   - Діляться частиною надприбутків від протизаконного "бізнесу" з дозвільними та контролюючими органами (разові та регулярні хабарі). Таким чином, контролери стають тією частиною організованої злочинності, яка якраз забезпечує легалізацію і прикриття (маскування і захист) злочинної системи, тобто і тут люди закону (люди "Феміди") системно працюють не на звільнення суспільства від злочинності, а навпаки, - на захист злочинності від претензій суспільства. Схем прикриття вже багато, а з часом їх стає все більше. Наприклад, адвокати, судді і прокурори можуть затримати час настільки, що він практично зупиняється (як поблизу космічних "чорних дір"): справи можна відкладати, переглядати, оскаржувати, повертати на дорозслідування... І навіть просто відкривати і закривати їх (хоча б і по декілька разів). І це може тривати роками... Навіть нескінченно довго, якщо знадобиться. ... Докладніше - нижче: Обманні схеми. "Презумпція невинуватості" забирає право на недовіру. 
   - Щоби всім учасникам злочинних схем було простіше жити (а іншим людям від цього жити стає важче), можна взагалі узаконити ці несправедливі, тобто злочинні схеми, які злочинцям дають права, можливості і переваги, а у інших їх забирають (створюють нерівність суб’єктів перед законом). Це, мабуть, найбільш зручний спосіб, бо коли таке вдається зробити, то уже на всі претензії система відповідає посиланням на закон і на те, що змінити закон може тільки парламент... А якщо в парламенті більшість депутатів "свої", то він ухилиться від скасування законів із несправедливими схемами. При цьому дуже ефективно працюють навіть досить прозорі несправедливі законні схеми, замкнені на парламент, наприклад, державні закупівлі: держава прописує такі умови "тендерів", щоб ніхто інший, окрім наперед визначеної "своєї" компанії, не міг їх задовольнити. (Після цього можна постачати державі товари чи послуги за іноді в кілька разів завищеними цінами (щоб різницю між ціною держконтракту та ринковою ціною перекачувати в приватні кишені) або неналежної якості (щоб через 1-2 роки знову довелося тратити державні гроші на ті ж самі товари чи послуги, оскільки попередні стали непридатні іноді ще до того, як були здані державі). І таким чином частину зібраних державою податкових грошей законно забирають собі "свої" приватні або юридичні особи.) Ще одним дуже показовим прикладом цього (узаконення несправедливих схем) є дефіцит державного бюджету: всі розуміють, що це обман, але ніхто не може побороти його, тому що його ухвалює парламент, і потім їх захищає "Феміда". Якщо ж схема достатньо заплутана, то ймовірно, ніхто взагалі і "розкопувать" її не стане. А якщо якась окрема людина і почне "копать", то її можна задавити, наприклад, фізично або натравивши на неї "Феміду". Як казав Роберт Хайнлайн у романі "Чужинець у чужій країні" (англ. "Stranger in a Strange Land"): "Неугодних вбивали і будуть вбивати", але "Вбивство замовчують в тому випадку, якщо це зробити легше, ніж відкрити справу". Тобто злочинці когось із неугодних вбивають, а когось іншого з неугодних саджають до в’язниці за підставним, тобто неправдивим обвинуваченням, - залежно від того, що їм легше організувати. Або ще зручно – запровадити такі закони, щоб кожний у будь-яку мить часу був винний у порушенні якогось із цих законів, тоді будь-кого і будь-якої миті можна офіційно ув'язнити, створюючи вигляд начебто покарання за начебто порушення якогось начебто "закону". Тобто знову в таких схемах закон працює на захист зла. Часто це робиться шляхом приховування правди і шляхом захисту обману. А хто не згодний, той вже порушує закон і має справу з карою від "Феміди". Тому найбільш потрібними і зручними для цих цілей є такі додаткові закони, які б дозволяли максимально приховати будь-яку правдиву інформацію (наприклад, закон про захист особистих даних), бо чим більше правдивої інформації відкрито і доступно, тим менше можливостей для злочинності, а чим менше правдивої інформації відкрито і доступно, тим зручніше всіх заплутувати, обманювати і ховати будь-яке зло. 
   - Але навіть не організовані, а індивідуальні злочинці (маніяки, просто окремі "вільні художники" злочинного світу) теж можуть отримати захист від корумпованої "Феміди": просто знову замість пір’їнки на терези "Феміди" кладуться гроші - хто більше грошей покладе, той і невинний (достатня кількість грошей на терезах переважує гріхи будь-якої душі). 
Але описані вище різноманітні можливості, які надаються злочинності "Фемідою" - це тільки одна "сторона медалі". А друга сторона - це вимога невідворотності покарання для злочинців. І от, оскільки "Феміда" наполягає на тому, що хтось обов’язково має отримати покарання за кожний злочин, то що відбувається у випадках, коли "Феміда" не може або не хоче знайти справжніх злочинців? - Тоді замість справжніх злочинців вона карає будь-кого іншого, кого зможе обвинуватити. А якщо при цьому у її служителів є такі три "боки", як: 
   - дозвіл вважати доказом провини (у скоєнні злочину) "добровільне зізнання" (і при цьому слово "добровільне" фактично дозволяється замінити на "підписане під тортурами", а як відомо, основний смисл тортур полягає в тому, що людині погрожують завдати нестерпного болю, покалічити і потім вбити її в разі непокори, тобто тортурами намагаються залякати людину страхом смерті, і слово "зізнання" фактично дозволяється замінити на "вигадку з наклепом на самого себе", в результаті чого виходить, що: дозвіл вважати доказом провини "добровільне зізнання" фактично означає дозвіл вважати доказом провини "підписану під тортурами, тобто під страхом нестерпного болю та смерті, вигадку з наклепом на самого себе") - цей "метод" "доказу" "провини" невинних людей зло використовувало в усі часи, наприклад, у часи інквізиції, але в останні часи це стало більш масовим явищем: наприклад, генеральний прокурор СРСР за часів сталінських репресій став постійно користуватися ним у відповідь на замовлення вождя, - щоб поставити "на потік" засудження невинних людей, щоб масово вбивати і поневолювати їх (знищувати), - і це дозволило знищити мільйони людей, але і після смерті і Сталіна, і того прокурора система "Феміди" не відмовилась від цього винятково зручного для неї інструменту, який фактично дозволяє поставити беззаконня на конвеєр (на потік); 
   - неадекватний ключовий показник ефективності роботи (англ. KPI (кі-пі-ай)) служителів "Феміди" за формулою = "відсоток "розкритих" злочинів від загальної кількості зареєстрованих злочинів, %" (неадекватний, тому що він не зменшує злочинність, а збільшує її, тому що через дозвіл наклепу на себе фактично в цій формулі слово "розкритих" замінено на "покараних" або, точніше, "засуджених", причому безвідносно до наявності чи відсутності справжньої провини у засудженого); 
   - наявність величезної "вилки" можливих вироків для покарання за один і той самий злочин (як кажуть: "від трьох до восьми..." або "від двох тижнів умовно до довічного в тюрмі суворого режиму...", причому сину прокурора за вбивство людини машиною на дорозі внаслідок керування у нетверезому стані дають "два тижні умовно", а комусь за крадіжку особистого майна вартістю менше кількох середньомісячних зарплат - "від трьох до восьми..." років в’язниці); - 
то в результаті всіх цих "особливостей" "мирної" "Феміди", ми маємо, те, що маємо (як сказав один із членів донедавна правлячої партії, - "Феміда" в Україні працює за принципом: "знайти винних, потім покарати невинних, потім винагородити непричетних", - але схоже, що насправді винних знаходити взагалі не обов’язково, головне - когось покарати, а винагороджують насправді не тільки непричетних, але, і ще більше, - причетних теж (KPI "% розкриття"), що значно прискорює і поширює розвиток беззаконня, бо стає одним із заохочувальних мотивів цього процесу). І все це у підсумку призводить до таких наслідків: 
   - Засудження і покарання невинних замість винних, а також уникнення покарання винними стають постійним і з часом все більше переважаючим усі інші варіанти явищем. Про це регулярно розповідають екстрасенси за підсумками розслідувань у телепрограмі "Слідство ведуть екстрасенси (Україна)". І завдяки "Феміді" злочинність (тобто, зло) не тільки не зникає, але навпаки, процвітає, розвивається, поширюється і захоплює все більше і більше влади над суспільством, набуває все більшого впливу на нього, а законослухняні люди у суспільстві втрачають все більше будь-яких прав - від особистих свобод людини і громадянина до майнових прав, як наприклад, право власності навіть на предмети першої необхідності (останнє житло чи, хоча б, найменша соціальна допомога, яка дозволила б вижити у скрутний час). ... І безупинно тече широка тиха мирна ріка сліз, крові та смерті... 
Повторно: Що і спостерігається досі, як і багато років тому. Тільки тепер беззаконня стало ще більше, бо у зла було багато часу, щоб розвинути і поширити свій вплив. І це не дивно, бо в основі системи законів суспільства, як раніше, так і тепер, була і залишилась закладена одна і та ж сама логіка, одні і ті ж схеми, однакові алгоритми - це логіка, схеми і алгоритми законів "Феміди". 
---
                     2.2.2. Буремний вир боротьби. (Повстання.)
Якщо влада поводиться мудро, то вона прибирає беззаконня і сама не допускає його, намагається прислухатися до побажань людей і задовольняти справжні потреби людей, а не свої власні інтереси, обманом проголошувані "бажаннями народу" (як це робить немудра влада). Мудра влада намагається бути чесною і не робити вчинків, які могли б викликати недовіру чи невдоволення народу, а якщо таке сталося, то вибачитись за помилки і недовіру і запропонувати їх виправити. Але якщо багато людей не згодні знову довіритись діючій владі і вимагають її відставки, то мудра влада розуміє, що краще піти у відставку, ніж вступати в боротьбу проти народу, щоб люди не почали боротьбу проти нерозумної влади. 
Якщо ж люди повстають проти влади, намагаючись захистити себе від її свавілля, і при цьому формально порушуючи закон, тому що цей закон написали і запровадили самі ті злочинці, які свавільно попрали права людей і не залишили людям формальної законної можливості захищати свої природні права, навіть право виступати з мирними протестами, навіть якщо такі права передбачені Конституцією, то система начебто-правосуддя "Феміди" автоматично перенацілюється на придушення протестів та знищення людей, повсталих боротися за свої свободи та інші права, оголошуючи їх злочинцями за їхній протест. Причому навіть мирний протест законодавці-злочинці можуть поставити формально поза законом, ухваливши протиправні свавільні зміни до закону, або отримавши протиправні свавільні рішення залежних від влади судів (з фіктивними або теж свавільними нібито-обгрунтуваннями цих рішень), а на додачу ще й побити протестувальників (а деяких із них навіть вбити). В таких ситуаціях начебто "правоохоронна", а насправді уже злочинна система "Феміди", оскільки одним рішенням провладного парламенту вона швидко перепідпорядкована злочинним законам, які свавільно крадуть у людей їхні права, стає знаряддям (зброєю) масових репресій з боку зло-чинної влади (незалежно від номінальної системи правління: чи республіки, чи олігархії, чи монархії, чи іншої системи влади, а фактично - диктатури і тиранії). При цьому "Феміда" нападає на протестувальників чи повстанців, намагаючись їх вбити чи ув’язнити. 
Так було і за часів Спартака у Стародавньому Римі, і в різні роки початку 21-го століття в Росії, і під час Майданів в Україні зимою 2013-2014 років: 
------- (приклади з історії) 
   - Стародавній Рим за часів Спартака був рабовласницькою республікою з диктатурою рабовласників, де у рабів не було права на протест чи повстання, а замість цього у раба був тільки обов’язок бути страченим у разі його непокори рабовласнику (протест) чи опору рабовласнику (повстання), або в разі його втечі (протест). Люди, яких рабовласники "законним" шляхом (якимось чином) зробили рабами, законом були позбавлені права в законному порядку оскаржити ці норми про позбавлення їх деяких (багатьох) прав, зокрема, прав на протест чи на повстання, чи інших (наприклад, у них не було права розірвати рабські трудові відносини з роботодавцем-рабовласником). І Давньоримська "Феміда" за допомогою армії знищила втікачів (мирних протестувальників) і повстанців очолених Спартаком. 
   - Росія в різні роки початку 21-го століття формально була федеративною республікою, а фактично - диктатурою і тиранією, в якій незгодних із владою людей хапають при спробі висловити свою позицію на мітингу (або в ЗМІ) чи навіть за німий протест і ув’язнюють за це. Бо владі в Росії успішно вдалося закріпити законом (юридично) те, що не вдалося владі в Україні, - фактично забрати у народу право проводити мирні мітинги протесту, оскільки людям залишили право проводити мітинг тільки в разі, якщо це буде дозволено владою. На практиці це означає, що влада може заборонити проводити будь-який мітинг протесту. В разі опору цій забороні "Феміда" силою примушує незгодних виконувати цей свавільний закон і карає їх, в т.ч. і штрафами, і ув’язненням. 
   - Україна за часів протестів "Майдану" у Києві та в інших містах зимою 2013-2014 років, формально була республікою, а фактично - диктатурою і тиранією, в якій правляча партія на чолі зі своїми лідерами, в т.ч. з тодішнім Президентом України, спочатку декілька разів силами міліції і найманих бандитів били протестувальників (при цьому обвинувачуючи їх - своїх жертв - у тих злочинах, які насправді самі злочинці - влада і її найманці - скоювали проти них). Багатьох протестувальників навіть було викрадено і вбито (їх було знайдено мертвими або взагалі не було знайдено після зникнення). А потім, замість визнати свою неправоту, ця правляча партія на чолі зі своїми лідерами (і з порушенням регламенту, тобто з порушенням закону) проголосувала (в парламенті) за прийняття законів, якими намагалася вкрасти у людей право на мирні протести не тільки фактично, як раніше (шляхом побиттів, залякувань, викрадень і вбивств), але тепер уже і юридично - шляхом введення законом таких додаткових обмежень на можливості здійснювати це право, які фактично забирають це право у людей, унеможливлюючи його практичне здійснення - за зразком Росії (тому ймовірно, що це робилося відповідно до вказівок з Москви). Після цієї спроби правлячої партії юридично закріпити бажання влади забрати у народу право на протести, тобто після 17.01.2014, частина протестувальників почала використовувати пляшки із запальною сумішшю для фізичної боротьби проти силового компоненту влади, тобто, проти міліції. Таким чином, реакцією на спробу правлячої партії поставити законні мирні мітинги протесту поза законом просто шляхом свавільної зміни законів став перехід частини мітингарів від мирного протесту до повстання (випадки застосування вогнепальної зброї з їхнього боку якщо і були, то не більше, ніж кілька випадків за весь час повстання, що означає ймовірну присутність провокаторів). Інша частина протестувальників на Майдані залишилась в межах мирного мітингу, бо не брала участь у наступах на кордони міліції. Початок повстання дав "Феміді" привід оголосити про порушення законів з боку мітингарів і про те, що у відповідь на це влада знову застосує силу, але тепер уже із використанням більш важкої зброї. ... Через деякий час наслідком впертого небажання правлячої партії та її лідерів визнати свої помилки і вибачитись, щоб почати зупиняти процес зростання напруженості та обсягів конфлікту, стали: розстріл (за участю озброєних "служителів Феміди") протестувальників з вогнепальної зброї у Києві з багатьма жертвами ("Небесна сотня"), а також втеча тодішнього Президента України до Росії. ... ... (Додатково: Участь Росії у таких подіях, як втеча колишнього Президента України до Росії, подальша окупація і фактичне загарбання Криму Росією із офіційним оголошенням Росії про приєднання Криму до своєї території, а також інформаційна війна Росії проти України (і проти російського народу), а також терористична і вже навіть пряма неоголошена війна Росії проти України на території України, особливо, у Донецькій та Луганській областях, - все це, як тепер стало зрозуміло, є різні компоненти одного процесу - війни, яку Росія розпочала проти України.) 
------- (кінець прикладів з історії)
При цьому найчастіше, тобто, як правило, буває, що порушень прав та законів з боку самої влади "Феміда" "не помічає" (бо її служителі не хочуть помічати цих порушень). Цей принцип описує давно відома фраза, яка вже стала приказкою: "Переможців не судять". На практиці це означає, що поки влада чинить репресії проти ще мирних протестувальників або проти вже повсталого народу, тобто, поки народ ще не домігся врахування владою народних вимог, то ніякі "правоохоронні органи" не будуть ні розслідувати, ні судити, ні карати, і іноді навіть не будуть просто словами засуджувати порушення прав протестувальників чи повстанців з боку влади (з боку силових підрозділів влади або з боку додаткових сторонніх найманців влади, або з боку парламенту, прокуратури чи судів). Тому що "Феміда" є частиною влади, і якщо вона залежна від правлячої партії диктаторського режиму, то не буде діяти всупереч діям цього режиму, тобто не буде протидіяти своїм фактичним володарям, навіть якщо ці володарі чинять злочини та беззаконня, і це значить, що "правоохоронці" не будуть ні охороняти, ні захищати права протестувальників, оскільки доля самих "правоохоронців" великою мірою залежить від свавілля диктаторської беззаконної влади. 
Якщо ж опонентам вдасться побороти попередню владу, то влада змінюється і змінює людей на посадах, в т.ч. і в системі "Феміди". Там, де це вдається зробити, "Феміда" автоматично розвертає свою зброю проти людей, які підтримували попередників, і тим більше, які працювали в системі попередньої влади. При цьому до нещодавніх протестувальників і навіть повстанців, які тепер перемогли, нова влада, яка до того була лише слабкою опозицією, разом з наповненою іншими кадрами "Фемідою" ставляться лояльно, тобто намагаються не конфліктувати з повстанцями і в разі необхідності робити їм зауваження дуже м’яко, тобто "Феміда" з оновленими кадрами тепер намагається "не помічати" нові і "забути" старі можливі порушення з боку мітингарів і навіть повстанців, які перемогли... Зокрема, і нова влада, і "Феміда" тепер намагаються не згадувати про те, що право на повстання у Конституції не передбачено, тож повстанці формально мали би бути, як мінімум, підозрюваними в порушенні законів. Хоча в багатьох випадках очевидно, що вони застосували силу для самозахисту від беззаконня і порушення їхніх прав з боку попередньої влади, однак за формальними правилами "Феміди" тільки суд має право визнати ці дії самозахистом, а поки такого рішення суду немає, то ці дії повстанців формально викликають підозру про ймовірне порушення законів з боку повстанців... Але чомусь усі звикли до того, що переможців не судять. Хоча в описаній тут ситуації повстанці, хоч і не мали права на повстання, однак мали право на самозахист від порушень їхніх прав з боку попередньої влади, і це означає, що і для них, і для нової влади, можливо, було б вигідно провести такі суди якраз для того, щоб зняти з них і підозри, і необгрунтовані обвинувачення шляхом того, що виправдати повстанців, визнавши офіційно і формально в судовому порядку, що це був самозахист (що відповідає фактичній історії подій на Майдані 2013-2014, але не під час повстання Спартака, оскільки у громадян України формально права ще не встигли відібрати, а у Спартака та інших рабів формально таких прав не було). Причина цього явища теж, ніби, зрозуміла: хто знає правду про події протесту і повстання і здатний думати, той і сам зрозуміє, що це був самозахист, а з іншого боку, розслідувати і провести через суд таку справу - з величезною кількістю учасників, подій і епізодів, по багатьох з яких немає можливості встановити деталі, бо злочинцям вдалося сховати і знищити сліди і докази їхніх злочинів,... - така справа має перспективу ніколи не бути доведеною до кінця, а значить, багато людей можуть залишитись під підозрою, тільки тепер уже формальною з боку "Феміди" (а у випадку повстання Спартака "Феміда" взагалі не мала підстав виправдати повсталих рабів, навіть якби їм вдалося перемогти). Тож теоретично "Феміда", нібито, могла б судити навіть повстанців-переможців і навіть виправдати їх, хоч тут можуть виникнути, здається, значні технічні ускладнення... Але проблема... зі Спартаком: це тільки зараз у людей є право на самозахист, і змінивши кадри служителів "Феміди" після перемоги, зараз можна теоретично сподіватися на виправдання повстанців-переможців на основі права на самозахист (якщо сусіди-друзі диктаторів не повернуть все назад), а раніше Спартаку і його товаришам - рабам - було б недостатньо змінити людей "Феміди", а довелося б для цього змінити ще й закони, але ж і це не змогло б задовольнити "Феміду", тому що раби повстанці і втікачі формально за рабовласницькими законами Давнього Риму скоїли злочини до того, як вони перемогли і змінили закони (якби навіть вони змогли тоді перемогти), а значить, формально "Феміда" навіть в разі їхньої перемоги мала б вимагати від них дотримати закон і покарати його порушників, тобто від повсталих і утеклих рабів разом зі Спартаком чесна і послідовна формальна "Феміда" мала б вимагати, щоб вони вбили (стратили) самі себе або один одного - не важливо - головне, що навіть якби вони змогли перемогти, і якби при цьому чесно "Феміда" дотримувалась законів і почала судити усіх, в т.ч. переможців, то Спартак разом з іншими рабами-повстанцями і рабами-втікачами не мали б ніяких інших варіантів, окрім як бути вбитими чи померти, тобто закон для рабів передбачає тільки такий вибір варіантів - вибрати, яким з варіантів смерті їм загинути... 
Тож схоже, що під час масових протестів - і під час "Майданів" в Україні 2013-2014 років, і в Росії початку 21-го століття, і у Стародавньому Римі часів Спартака - проблема навіть відносно "чесної" формальної "Феміди" полягає не тільки в технічних особливостях і ускладненнях розслідувань, і не тільки в тому, що вона судить не всіх, а тільки тих, кого захоче, тобто здебільшого опонентів, але головне, що Спартаку та іншим рабам навіть теоретично формальна логіка "Феміди" не залишає шансів на життя, тому що судить вона на основі людських законів, які досі і в Росії, і в Україні не визнають не тільки право народу на повстання, але і ставлять під сумнів право людей на самозахист, незважаючи на те, що Конституція гарантує таке право (як, між іншим, і право на мітинги протесту без зброї, право на свободу думки і її прилюдного висловлення, тобто на свободу слова, право на отримання об’єктивної інформації від ЗМІ та інші). При цьому Спартаку та іншим рабам людські рабовласницькі закони не залишили іншого права на самозахист, окрім смерті. Але ж зрозуміло, що це просто свавілля людських законів диктатури і тиранії (і їх захищає "Феміда"...), а Бог дає людям право на самозахист і на життя, бо Бог дав людям ноги, руки і голову, Бог дав людям сили, волю і розум не тільки для того, щоб працювати, але і для того, щоб вони могли захищати себе і ті права, які їм дав Бог, і оберігати все життя на Землі. Тому як би рабовласники не писали, що у рабів немає прав, як би вони не намагалися забрати у людей їхні права за допомогою своїх свавільних законів і зброї "Феміди", але Бог має іншу думку. І Ісус говорить про це: 
   - "Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів." 
   - "Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!" ... "І не бійтеся тих, що тіло вбивають, а душі не можуть убити;" 
   - "Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, - те Мені ви вчинили. ... Чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, - Мені не вчинили!" 
   - "Люби ближнього свого, як самого себе." ... "І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки." 
І, крім того, схоже,... що Бог поставив на "Феміді" хрест. 
---

... дивіться далі - ч.3/5: 
http://2homosapiens.ucoz.ua/blog/dobra_zvistka_osnovi_ukr_ukrajinskoju_movoju_20140730_txt_ch_3_5/2014-10-07-4

Переглядів: 126 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 07.10.2014 | Коментарі (0)

---
                     2.2.3. Пекельна трясина. (Війна.) 
Стосунки "Феміди" з переможцями розглянули. Припустимо, що про обвинувачення майже переможених "Феміді" не дозволяє "забути" частина переможців, які за звичкою вимагають від "Феміди" покарання (помсти) майже переможеним ворогам (за ті страждання, в т.ч. кров і смерті, яких вороги завдали їм раніше - під час боротьби)... Але ж майже переможені злочинці знають про це, і тому вони завчасно підготували запасний план - план збройної оборони (з можливим контрнаступом). І вони (називають себе "ополченцями" і) починають війну, прикриваючись тим, що це з їхнього боку самооборона, тобто теж самозахист, ніби симетричне явище до того повстання людей на захист своїх прав, яке скинуло попередню владу з її свавіллям і беззаконням. Але ж фактично, вони кажуть частково правду, коли заявляють про те, що це з їхнього боку є самооборона, тобто самозахист, бо їх посадили б у тюрму, якби нова влада разом з частково оновленою кадрами "Фемідою" змогли їх дістати. І хоча це є самозахист злочинців від переслідування з боку закону, однак закон "Феміди" для них означає надовго потрапити до тюрми, тож це таки є самозахист людей від тюрми (від розправи)... Тому, все таки, самозахист злочинців від "Феміди" з її не тільки законом, але і тюрмою, - це один із логічних мотивів, через який злочинці не захочуть припинити війну, здати зброю і далі вже мирно вести переговори про зони впливу, навіть про можливі зміни до законів чи щось інше з новою владою. А от якби прибрати цей мотив самозахисту... - якби тому, хто раніше вчиняв злочини, дали прощення (за минуле) і можливість не втратити свободу в тому разі, якщо він (чи вона) визнає шкідливість продовження війни, визнає перевагу і потребу якнайшвидше повернутися до мирного стану і, відповідно, припинить воювати і здасть зброю обраній народом владі (і цим визнає її такою), а значить, визнає таким чином і права та інтереси народу і зрозуміє необхідність поваги до народу, який цю владу обрав, то можливо, що (серед злочинців) знайшлись би бажаючі погодитись на таку пропозицію. 
Вести переговори мирно означає в межах законів, тобто не продовжуючи порушувати права інших людей, не погрожуючи іншим людям зброєю і розправою, але без тюрми для злочинців за минулі їхні злочини. 
Легенда про самозахист злочинців - це тільки частково правда, тому що окрім цього мотиву самозахисту у них можуть бути і інші мотиви, наприклад: позитивне бажання зберегти свій вплив і надалі продовжувати чинити беззаконня, забираючи у інших людей їхні права заради задоволення своїх інтересів чи амбіцій або вимагаючи для себе якихось пільг і більших прав порівняно з іншими людьми заради тих же цілей; банальне заробляння брудних, кривавих, але досить великих грошей, які прихований ворог платить цим злочинцям як своїм найманцям і маріонеткам, щоб заради досягнення цілей цього таємного ворога вони надалі ще більше гнобили людей, ще більше забирали їхні права, ще більше залякували (тероризували і вбивали) їх і ще більше заважали їм працювати і жити; (у злочинців) можуть бути і інші мотиви... Тому якщо злочинці не визнають обраної народом (законної) влади, не припиняють брехати і воювати (проти народу) і не здають зброю навіть після пропозиції не садити їх у тюрму (прощення в разі згоди на мир), ЗНАЧИТЬ, НАСПРАВДІ У ЇХНІЙ МОТИВАЦІЇ ГОЛОВНИМ Є НЕ МОТИВ САМОЗАХИСТУ (спасіння злочинця від тюрми), А ЯКИЙСЬ ІНШИЙ МОТИВ, і тому вони не відмовляються від своїх свавільних зазіхань на права інших людей, намагаючись зберегти собі здобуті внаслідок обману і протиправного застосування сили чи залякування силою пільги, переваги чи інші паразитські можливості відносно інших людей, і це означає, що вони продовжують вважати себе вищими істотами, ніж інші люди, тобто продовжують зневажати інших людей (не поважають їх), а значить, вони готові знову брехати і порушити права інших людей при першій новій нагоді, тобто готові знову повернутися до вчинення злочинів і беззаконня. (Це, ніби, логічний детектор правди.) Тоді, на жаль, народу залишається тільки захищати себе від таких людей силами обраної ним влади, тобто силою зброї, або іншими способами (бажано при цьому зберегти максимум життів (усім))... Якщо ж після прощення попередніх злочинів в разі згоди на мир (щоб їм уже не загрожувала тюрма від "Феміди" за старі злочини), злочинці погоджуються повернутися до миру і припинити свої брехню, злочини і беззаконня проти народу, погоджуються почати поважати інших людей, в т.ч. їхні права, тоді є надія на те, що ці люди стануть з колишніх злочинців нормальними людьми і будуть задовольняти свої інтереси і амбіції в рівних умовах і на рівних правах з іншими людьми. САМЕ ТОМУ ОБГОВОРЮВАТИ ВСІ ІНШІ ПОБАЖАННЯ І ВИМОГИ ЗЛОЧИНЦІВ (окрім їхнього самозахисту від тюрми) Є СМИСЛ ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВОНИ ПРИПИНЯТЬ ВОЮВАТИ, ЗДАДУТЬ ЗБРОЮ І ПОЧНУТЬ ПОВАЖАТИ ІНШИХ ЛЮДЕЙ (І ЇХНІ ПРАВА), - ТОДІ ТАКЕ ОБГОВОРЕННЯ МОЖЛИВЕ НА ЗАГАЛЬНИХ ЗАСАДАХ, ТОБТО У РІВНИХ УМОВАХ І ПРАВАХ З ІНШИМИ ЛЮДЬМИ. Якщо колишні злочинці погодились на мир і повагу до народу, то навіщо ж їх садити до тюрми, коли вони вже зрозуміли і визнали, що раніше помилялися і більше не будуть робити шкоду іншим людям? Якщо колишні злочинці більше не будуть чинити брехню, злочини та беззаконня проти інших людей, тобто проти народу, то основна ціль, досягнення якої люди чекали від "Феміди", - припинити продовження злочинів - таким чином буде досягнута саме завдяки усуненню мотиву самозахисту злочинців від тюрми через відмову від ідеї і від наміру садити людей до тюрми. Тобто основна ціль буде досягнута через відмову від звичних методів мотивації з боку "Феміди" (через відмову від тюрми і від залякування тюрмою). 
Але при цьому пропозиція прощення (відмова від тюрми) в разі згоди на мир не повинна містити ніяких винятків чи обмежень, наприклад, там не повинно бути винятку про те, що прощення і звільнення від тюрми не буде для злочинців, які раніше скоїли вбивство чи інші тяжкі чи особливо тяжкі злочини (хто з опонентів взагалі розуміє класифікацію злочинів, щоб знати, які з них тяжкі, особливо тяжкі, а які не є такими і дозволяють уникнути тюрми?). Бо якщо такі винятки з’являються, то по-перше, пропозиція миру одразу ж стає набагато менш цікавою для людей, які не зможуть отримати прощення і звільнення від тюрми, і по-друге, багато інших людей, які насправді не вчиняли тяжких злочинів, тобто могли б отримати прощення і звільнення від тюрми, навряд повірять у цю пропозицію, тому що ніхто точно не знає (в т.ч. влада, яка її оголосила, і тим більше, інші люди), хто з опонентів вчинив тяжкі злочини, а хто - не вчиняв, оскільки ці дані можуть з часом змінитися після з’ясування додаткових обставин попередніх злочинів. А це означає, що винятки з пропозиції про прощення дуже сильно зменшують кількість людей, яких ця пропозиція може зацікавити, тобто кількість людей, які погодяться на перехід до мирного врегулювання конфлікту. (Тим більше, якщо досить багато людей взяли зброю і почали воювати проти народу і обраної ним нової влади саме тому, що перебували в неадекватному стані майже гіпнотичного обману внаслідок потужного і тривалого впливу ворожої пропагандистської брехні, від котрого держава не змогла їх раніше захистити, а деякі з них і далі продовжують вірити у цю брехню про те, що інша частина народу і нова влада хочуть, начебто, влаштувати над ними розправу, начебто, забрати їхні права і, начебто, ледь не повбивати їх, і тому їм, начебто, необхідно захищатися... І хоча це стає дедалі важче, тому що війна щодня збільшує кількість жертв, але все одно і можливо, і потрібно показати тим людям, що то був безпідставний наклеп - відверта брехня - з боку хитрого таємного ворога, а справжні цілі народу і його влади - це мир і взаємна повага для всіх.) Чим взагалі обумовлена наявність винятків (з пропозиції про прощення в разі переходу до миру)? ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯКОЇ ЦІЛІ МОЖУТЬ БУТИ ДОДАНІ ЦІ ВИНЯТКИ? Варто розуміти це, і наскільки важлива ціль, якій вони служать, тому що саме ці винятки можуть стати на заваді усуненню мотиву самозахисту злочинців від тюрми, який може бути вирішальним для різних людей у різний час, і таким чином ці винятки можуть стати ключовою перешкодою (каменем спотикання) на шляху від війни до миру. І тому ці винятки, цей половинчастий захід можуть стати тою трясиною, яка загрожує затягти усіх людей назад у все зростаюче пекло продовження війни. Але ж усі нормальні люди хочуть миру! (Докладніше - https://www.youtube.com/watch?v=erRNxVYNdnc&list=UUOmUHlps3VdSmQBM8rR8JYg.) 
Про все це говорить Ісус Спаситель: 
   - Ви чули, що сказано: "Люби свого ближнього і ненавидь свого ворога". А Я вам кажу: "Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі..." Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! 
   - Ви ж моліться отак: ... "... і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим..." (і не введи нас у спокусу (бажання помсти), але визволи нас від лукавого (від неправди про те, що помста начебто якось могла б допомогти)). 
   - Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. ... (але) Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас... (тож, на жаль, доводиться захищатися від нападів тих, до кого не одразу доходить істина про те, що мир і взаємна повага найбільш вигідні для всіх сторін конфлікту (бо це збільшує їхні шанси вижити)). 
   - "Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?" 
   - Притча про блудного сина: "...будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!" ("веселитись та тішитись треба ..., бо цей брат твій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!")
---
Причини зв’язку беззаконня і зла з "Фемідою" стають краще зрозумілими, якщо врахувати, що ця прадавня начебто "правоохоронна" система "Феміди" насправді є просто узаконеним звичаєм мститися кривдникам і ворогам або комусь іншому, кого призначать відповідальним замість справжнього винуватця (цап-відбувайло), головне, щоб було: око - за око, зуб - за зуб, смерть - за смерть, - що, схоже, значно більшою мірою відповідає бажанню вдовольнити емоцію гніву, ніж логічній цілі зменшити злочинність (бажано до нуля). 
І завдяки тому, що сильні емоції, такі, як гнів, відключають у людини розум, то злу так довго вдавалося різними способами приховувати від людей ОДИН З НАЙБІЛЬШИХ ОБМАНІВ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА - міф про те, що начебто тільки "правоохоронна" система "Феміди" є єдино можливим способом боротьби проти злочинності і встановлення справедливості, тоді як насправді "Феміда" - це нібито "пристойна" і "офіційна" маска, під якою навчилися ховатись найрізноманітніші прояви найбільшої у світі кількості зла (тобто сил, націлених на руйнування, знищення, недієздатність і смерть), в т.ч. "Феміда" - це частина зброї і навіть мотивації злочинності. Головний принцип "Феміди": "покарання - за злочин", точніше, "покарання (і страх покарання) - за порушення", тобто "око - за око, зуб - за зуб (і смерть - за смерть)!" - ЦЕ АЛГОРИТМ НЕ СПРАВЕДЛИВОСТІ, А ВІЙНИ І СМЕРТІ (ЯКЩО ТОЙ, ХТО КАРАЄ, САМ МОЖЕ БУТИ "ПОКАРАНИЙ" (може тому, що він порушує (природне) право на самозахист?)). Тому що цей алгоритм помсти запускає послідовність взаємних ударів між учасниками із залученням все більшої і більшої кількості учасників з плином часу (процес "війна"), стаціонарними (тобто кінцевими стійкими) станами якої є тільки смерть або безсилля учасників з однієї чи з декількох сторін (недієздатність, внаслідок якої учасники сторін вже не спроможні продовжити війну, як вимагає від них правило відповідати ударом на удар, тобто внаслідок недієздатності вони вже не спроможні продовжувати виконувати цей алгоритм). У деяких випадках принцип "Феміди" доходить до того, що люди карають навіть самі себе (хибно думаючи, що Бог, начебто, хоче їх покарати, або бояться, що Бог, начебто, збирається покарати їх пізніше) замість того, щоб отямитись, зупинитись, подивитись навколо, згадати про життя своє та інших істот і про цілі (свого та інших життів), визнати, що "я" можу помилятися, спробувати зрозуміти свої помилки, і як можна їх виправити, тобто задуматись про те, які висновки їм треба зробити (чому навчитися) з тих уроків, які дали їм Бог чи світ, щоб спробувати зрозуміти, куди йти далі. 
Отже, цей алгоритм помсти (і смерті) і його втілення на ім’я "Феміда" - ЦЕ ДУЖЕ ЗНАЧНИЙ ФАКТОР РИЗИКУ ДЛЯ ЖИТТЯ У СВІТІ (на Землі). Саме тому Ісус приділив особливу увагу питанням про ворогів, суд, каяття і прощення гріхів і, особливо, - системі прикриття зла - "Феміді". Крім того, Ісус показав, як можна ефективно триматися в області впливу добра і уникати впливу зла - це молитва-алгоритм "Отче наш", і в т.ч. рядок: "...але визволи нас від лукавого", - що означає: допоможи нам звільнитися від неправди і допоможи нам знати правду, бо знаючи правду ми матимемо більше шансів захистити себе, знайти оптимальний вихід з різних конфліктів (різноманітних інтересів) і досягти правильних цілей. 
---
--------------------- Додаток: Алгоритм війни і смерті "Феміда". (Кінець.) 
---

              2.3. Обман (обманні схеми). 
Хиба (брехня) і приховування правди - це те насіння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. війни, де смерть рясно жне, косить і молотить... Докладніше про те, як це відбувається, про логічні "механізми" цього явища - дивіться нижче – додаток: Обманні схеми. 
Брехню (хибу), приховування правди треба викрити і прибрати. Замінити це на правду: максимальна відкритість і прозорість. Ісус каже: "...і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!" 
---

       3. Думаю, що для того, щоб було легше зрозуміти ідеї Бога, передані в науці Ісуса (Євангелії), кожній людині треба скорегувати усвідомлення самого себе, а саме, зрозуміти, що кожний з інших людей (і навіть інших живих істот) - це теж частина (як клітини в біології) єдиного великого над-організму: суспільства, країни, людства, біоти Землі і всього світу (потенційно - Царства Небесного). І кожний з цих навіть найменших братів Бога має у цьому світі свою місію. І кожний з цих біороботів робить щось корисне для цього світу, а значить, і для кожного з тих, хто в ньому живе. 
А якщо хтось робить зле і шкідливе, то ймовірно це тому, що або це так тільки здається спостерігачу через те, що сам спостерігач не зрозумів місію того нібито "злодія" у світі (тоді варто спершу "вийняти колоду" зі свого ока), або тому, що "злодій" збився зі свого шляху, заблукав, як той "блудний син" чи "загублена вівця", тому можна спробувати допомогти йому знайти вихід на стежку до правди, спасіння і життя у добрих, сприятливих умовах, і тоді він теж буде допомагати іншим, тобто докладе свою "лепту" у справу спільного життя і процвітання. 
Чоловік на ім’я Боббі Коннер так переказав слова Ісуса, передані (за свідченням Боббі) Ісусом через нього людям: "Скажи народу, що вони були вибрані Богом у вічному минулому, щоб жити в сучасності, щоб творити майбутнє. - Це наше покликання." (0.20:50 на http://www.youtube.com/watch?v=GsmY__039cY&t=0h20m50s
Отже, немає людей, що від народження кращі чи гірші за інших людей, але кожний може (у кожну нову мить часу) здійснити "добрий" чи "поганий" вчинок. Думаю, з цього випливає висновок про те, що безпідставно стверджувати про расову чи етнічну, чи статеву, чи ще якусь "гіршість" чи "кращість", "нижчість" чи "вищість". Але у якійсь певній справі кожний має можливість краще за інших проявити себе (саме у цій справі). 
---

 

Чому саме зараз? 

       Мішель Нострадамус вказує, що саме зараз зросла актуальність того, щоб людство (біологічний вид "homo sapiens"), нарешті, подорослішало і почало не по-дитячому, а свідомо сприймати Слово Бога. Свідомо, по-дорослому - означає, що недостатньо визубрити вірші Володимира Маяковського: "Крошка сын к отцу пришёл и спросила кроха: что такое - хорошо, и что такое - плохо?", - і що недостатньо, щоб батько просто навішав дитині ярликів:  це – "добре", а це - "погано". Замість цього доросла людина має розуміти не тільки те, що щось є добре або погане, але критично важливо, щоб людина вірила в це, бо віра зробить ці знання застосовними, дієвими і активними. А щоб легше було повірити, людина має зрозуміти, ПОБАЧИТИ своїм РОЗУМОМ причинно-наслідкові зв’язки між явищами і алгоритм взаємодії між ними, тобто зрозуміти правду про те, ЧОМУ щось є добрим чи поганим, і головне, - ЩОБ ДОСЯГТИ ЯКИХ ЦІЛЕЙ це є доцільно (добре), а для яких - недоцільно (погано). 
(Спостереження: Знання і розуміння не є необхідною умовою для віри, але вони належать до множини, яка має непорожній перетин з множиною достатніх умов для віри.) 
Ісус казав: "Бо поправді кажу вам: коли будете мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: "Перейди звідси туди", то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!" ... - "Як зерно гірчичне" - це що означає?: віру маленьку, як розмір зерна, чи функціонально - що всередині зерна міститься генетичний алгоритм (інформація), який за певних умов розгортає зерно в рослину? Тож, якщо людина знає, як може гора перейти, відповідно, людина вірить, що гора може перейти... Наприклад, терикони у Донбасі - пам’ятники тому, як люди змусили гори вийти з-під землі... Звичка каже, що така інтерпретація(, звичайно,) виглядає дещо "натягнуто", але логіка підказує, що це логічно несуперечливо. Звичка каже, що можливо, все таки, це не зовсім доречний приклад про віру... але... це логічно несуперечливо. 
       Чому ж саме тепер зросла актуальність необхідності людству подорослішати? На це питання Мішель Нострадамус відповідає, що якщо це не станеться, то (рос.): 
"То Слово от Бога впустую пришло, 
И будет тогда на земле тяжело."   (Предсказания Мишеля Нострадамуса, перевод Дианы Меркурьевой - http://graal777.narod.ru/trapeznaya/nostr.html
А також: 
"А если не соберутся, 
То всей Земле - гроб, - 
Такое условие выдвинул Бог."   (http://www.youtube.com/watch?v=5zhAb5ir3VM
       Думаю, що тут можна пофантазувати про можливі причини таких умов. Наприклад: 
       Припущення 1. Уявімо, що Бог знає, що на планеті Земля через певний час ймовірно почнуться катастрофи. Припустимо, астероїд може впасти і знищити життя на планеті (разом з людством). Для того, щоб підготуватися до спасіння себе і інших видів життя на Землі, людству необхідно почати готуватися до спасіння заздалегідь, наприклад, за сто чи за тисячу років до імовірної події, щоб був час зробити потрібні відкриття, розробити технології, достатні для виживання в космосі, переселення з Землі або виживання на Землі після катастроф тощо. Крім достатнього ресурсу часу на такі масштабні розробки потрібна наявність іще й достатньої кількості інших ресурсів, наприклад, інтелектуальних ресурсів, обчислювальних потужностей, точного високотехнологічного виробництва і т.д.. А якщо люди замість готуватися до спасіння себе та інших займаються навпаки війнами, знищенням (вбивствами) один одного, або хоча й не вбивають, але максимально ускладнюють життя одне одному (гноблять, пригнічують), забираючи у інших ресурси, які дозволили б їм не тільки думати про виживання сьогодні, але займатися ухиленням від майбутніх катастроф та підготовкою до спасіння, займаються розробкою нових видів зброї замість технологій підтримання і продовження життя, просто споживають невідновлювані природні ресурси і деградують, не бажаючи думати над майбутнім самих себе і інших живих істот у світі... Тоді Бог розуміє, що люди ймовірно загинуть, коли така катастрофа станеться, адже будуть не готові врятувати себе, помилково сподіваючись, що все це замість них має зробити Бог. І розуміючи це, Бог попереджає: люди, подумайте, так ви не зможете врятуватися, і будете знищені! 
Тут варто знову згадати історію про Ноя - Ісус Спаситель прямо розповідає про це у Євангелії (Матвія): "Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, "коли Ной увійшов до ковчегу", і не знали, аж поки потоп прийшов та усіх забрав..." І у Старому Заповіті сказано: "всяка плоть збочила шлях свій на землі", - а також: "земля наповнилась від них злочинами". Все це наводить на думку (припущення) про те, що Бог попередив Ноя про майбутній потоп завчасно, але люди не зробили правильних висновків, вони не хотіли думати про це, не хотіли вірити в це, навіть взагалі нехтували Богом, і потоп знищив їх, окрім Ноя, який послухав Бога і сам збудував корабель для порятунку. (Зауваження: у Біблії немає твердження про те, що Ной повідомив інших людей про попередження Бога про майбутній потоп та про завдання, яке доручив йому Бог, однак там немає і заперечення цього, тобто протилежного твердження – про те, що Ной не повідомляв іншим людям про майбутній потоп - http://ru.wikisource.org/wiki/%D0%91%D1%8B%D1%82%D0%B8%D0%B5.) 
       Припущення 2. Навіть без астероїдів людські технології нині такі, що можуть знищити життя на Землі, якщо з ними необережно поводитись: війна - швидко (в т.ч. атомні бомби, але й не тільки вони), а також неекологічне промислове виробництво і глобальне потепління - теж швидко, хоч і трохи повільніше, ніж війна. Всі знають про це (що антропогенний вплив вже зараз є значущим фактором у глобальних екологічних процесах, і його значущість постійно зростає), але деякі роблять вигляд, що не вірять у це, хоча думаю, навіть такі знають, що це правда, а їхня відмова повірити - це обман. Тому якщо при нинішньому технічному розвитку не зміниться відповідно світогляд людства і ставлення більшості людей до інших людей і до Природи, то надто високою може бути ймовірність смерті всього життя на Землі від впливу самих людей. 
Ісус говорить: "...Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, - останнього дня воно буде судити його! Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, - то Він Мені заповідь дав, що я маю казати та що говорити. І відаю Я, що Його та заповідь - то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав." ... ... Слово буде судити останнього дня? - Це схоже на: Я вас попереджав! (...що якщо ви будете нищити світ і одне одного, то самі ж знищите так і себе.) - Хіба, ні? 
       Обидва ці ймовірні сценарії глобальної катастрофи і загибелі великої кількості людей (і природи) не нові і відомі. Але чому багато людей не ставляться до них достатньо серйозно для того, щоб почати діяти, щоб проаналізувати свої звички і відмовитись від шкідливих з них для того, щоб ухилитися від майбутніх катастроф або змогти витримати їхній удар? Може, тому, що вони поводяться по-дитячому, перекладаючи відповідальність за свій порятунок на Бога чи на уряд, чи на ще когось іншого, сподіваючись, що Бог чи хтось інший буквально витягне їх з виру смерті? Але якщо кожний буде чекати допомоги від когось іншого, а сам у цьому не збирається нікому допомагати, то хто ж тоді їм допоможе? То може, вже час подорослішати і почути поради Бога про те, як не тільки врятувати себе, але і як влаштувати собі при цьому добре життя? Повірити в те, що Бог любить нас і хоче допомогти (нехай і не в той спосіб, як нам би хотілося, чи точніше, як ми звикли це уявляти, а по-іншому), а тому є логічним зробити припущення про те, що Слово Його - це не просто поради, але практичні і ефективні, тобто доцільні поради. Тобто є логічним припущення про те, що Бог вже допомагає нам, підказуючи і пояснюючи, що і як варто влаштувати. Ці припущення слід обгрунтувати логічно (математично), для того, щоб переконатися, що це правда. Але поки що - простий приклад: Наші біологічні батьки (мама, тато) теж люблять нас і теж бажають нам добра, і теж хочуть уберегти нас від небезпек. Вони навчають нас різному, також і правилам дорожнього руху. Вони навчають нас для того, щоб врятувати нас від небезпек світу, зокрема, й від смерті на дорозі від якогось авто. Можливо, нам і хотілося б, щоб хтось із наших батьків повсякчас оберігав нас від автомобілів і висмикнув нас з-під загрози смерті, але ж... навіть незважаючи на те, що це можливо (теоретично, батько може постійно ходити разом з нами і нас оберігати), але це було б вкрай непрактично, тому що така "система безпеки" потребує вкрай багато зайвих витрат ресурсів (енергії, часу та інших) порівняно з іншим способом - навчитися правилам дорожнього руху і самоконтролю, тобто добровільно самостійно дотримуватися цих правил, мотивуючи себе розумінням доцільності таких правил і такої поведінки, і власне, цілей, на досягнення яких все це спрямоване. 
       Припущення 3. Не заперечуючи попередніх міркувань (а доповнюючи їх) можна зробити припущення, чому нова інтерпретація Слова Божого не була запущена в роботу раніше. Ймовірно тому (це припущення), що раніше розвиток не тільки науки, але й техніки і технологій ще не був достатнім для того, щоб збудувати Царство Боже на Землі з високою ймовірністю успіху, а тепер він уже став достатнім для цього. 
Можливо, раніше, як і до потопу, люди не хотіли думати над цими питаннями. Більшість людей за звичкою займалися своїм господарством, намагалися забезпечити собі заможне життя. Але не рідко більшості людей так і не вдавалося досягти більшого, ніж як тільки заробити собі на прожиття. Тобто багато людей і сьогодні заробляє приблизно стільки, щоб вистачило прожити тільки від зарплати до зарплати. Або навіть трошки менше. Тобто стільки, щоб люди постійно боялися втратити роботу. А втративши її, одразу ж намагалися знайти нову через страх бути голодними, втратити житло і т.д.. На перший погляд, це дивно, але так є. Чому? Думаю, з одного боку, деякі люди просто самі на цьому зупиняються і не намагаються досягти чогось більшого (мабуть, це ГОЛОВНА ПРИЧИНА). Але навіть тим, хто прагне і намагається досягти більшого, не рідко не вдається вирватися з невидимих пут зла (страху, невпевненості в майбутньому і обмеження можливостей), оскільки багато інших людей (люди-паразити) знають, що можна обманом забрати собі те, що виростили, створили чи заробили інші люди (люди-працівники) або навіть інші їхні права (не тільки майнові). І вони це роблять постійно, але непомітно (обманом). Якщо ж суспільство наближається до того, що обманні схеми ризикують бути розкритими, тоді ті, хто паразитує, влаштовують диктатуру і тиранію (позбавлення прав), терор (залякування всіх і вбивства окремих найбільш активних незгодних) або війну (знищення), оскільки диктатура, тиранія і терор дозволяють найбільш активних незгодних знищити, а менш активних - заглушити (страхом або тюрмою, або примусовою психушкою), і таким чином знищити або відділити мислячу частину людей від мас, щоб брехня обманних схем не була розкрита. А війна дозволяє паразитуючим не тільки зберегти обман (щоб і надалі забирати майно і права інших людей), але й знищити носіїв правди масово, щоб навіть підозри, навіть зародків правди щоб не лишилося. І одночасно з цим війна дозволяє сховати у вогні, руїнах і смерті ще багато іншої правди. Тобто війна - це не тільки море крові, смерті і сліз, але і море брехні, в якому паразитуючі оптом топлять правду і ховають усі кінці. Потім будь-які злочини можна списати на війну. І рабовласники знову правлять рабами. 
Так бувало раніше. Так є і тепер. Бо могутня "ядерна" країна - Росія - вже почала нову (не оголошену) війну: фізично - проти України, інформаційно - проти всього світу... навіть в т.ч. проти самої себе, показуючи всьому світу, в т.ч. іншим "ядерним" країнам, що у світі, начебто, досі панує закон рабовласників - "хто сильніший, тому можна все" ("хто сильніший, той і правий", "сильний слабкого з'їсть"). 
Але є одне "але"..., точніше, одночасно два нових "але" - це сучасний розвиток науки, техніки і технологій і нове розуміння Слова Божого: 
Раніше паразитуючим (з допомогою інструментів влади) легше було заглушити тих людей, які здогадувалися про обман і про правду, тобто не допустити, щоб їхня інформація стала загальновідомою. Але зараз Інтернет став доступним багатьом людям, і тому, разом із вірою в підтримку від Бога, це дає надію, що цього разу силам добра і правди вдасться перемогти і зупинити війну ще на її початку, поки вона ще не досягла своїх цілей. 
Тому саме тепер, на початку нової війни, яка цілком імовірно може стати для цього світу останньою (в т.ч. ядерною), 
Бог дає людям другий (і ймовірно, останній) шанс почати жити по-новому, підказуючи у Слові Божому, як найкраще це можна зробити - зупинити війну і побудувати Царство Небесне на Землі за проектом Бога, який представлений людям Ісусом Спасителем у Євангелії. І нині стало можливо здійснити цей план завдяки тому, що тепер людство має такі науки і технології, яких раніше не було, наприклад: кібернетика, комп’ютери, програмування, Інтернет, генетика, молекулярна біологія, сучасна медицина (точна комп’ютеризована діагностика, точна хірургія, кіберніж, протезування, вирощування запасних органів на основі власного генетичного матеріалу) і багато інших, тобто тому, що сучасний рівень розвитку науки, техніки і технологій тепер вже дозволяє успішно запустити проект побудови Царства Божого на Землі (почати). 
       Маленький жартівливий додаток до припущення 3. 
Уявіть, наче Бог - це програміст, який написав (створив) комп’ютерну гру під назвою "Світ", і у цьому (віртуальному) світі Він створив різні об’єкти, в т.ч. різних "рослин" і "тварин", а потім і більш складних віртуальних роботів - "Адама" і "Єву". І після цього Бог побачив, що вийшло добре. І от далі, як можна собі уявити, Він став спостерігати, як же буде розвиватися цей запрограмований на самоорганізацію (віртуальний) світ, населений генетичними алгоритмами "рослин" і "тварин", а також "людей", які окрім генетичних алгоритмів були оснащені додатково значно потужнішим від усіх "рослин" і "тварин" штучним інтелектом, що теоретично мало би зробити їх найбільш досконалими самопрограмованими віртуальними роботами у цьому світі, бо вони були створені за образом і подобою свого Творця (і за Його задумом). (Думаю, це не просто добре, а це просто захопливо!) Але, мабуть, як і будь-яка дитина, штучний інтелект потребує навчання, щоб розвинутися, бо без навчання їхній розвиток може зупинитися на рівні "тварини" або навіть просто загинути (каламбур, звичайно, бо дитина - це і є штучний інтелект...). Для прикладу: місто Рим, з якого почалася державність Стародавнього Риму, за легендою збудували люди, які у дитинстві залишились без батьків і були врятовані (і, мабуть, частково виховані) вовчицею, - тож не дивно, що їхній розвиток ймовірно міг зупинитися на рівні вовків. І от (розвиваючи далі нашу гіпотезу), розуміючи потребу в навчанні, щоб підвищити рівень розвитку своїх "дітей" для того, щоб побачити, як дивовижно може бути розкритий їхній потенціал, Бог час від часу вчиняв корегуючі впливи, багато з яких були у вигляді вказівок, підказок та інших інформаційних матеріалів, найбільш повним і найбільш досконалим з яких, схоже, було життя і вчення Ісуса Христа. І все це для того, щоб людина, як модель Бога, розкрила свій потенціал і стала досконалою і, як можна припустити, щоб стала творцем, щоб (імовірно) захищати цей світ і творити нові дива і красу на радість і собі, і Богу... 
І от тепер, як уже було сказано, Росія вже почала війну проти України в умовах, коли рівень науки, техніки і технологій дозволяє вже дуже багато чого досягти. Що ж могло б статися, якби війна ця не зруйнувала весь світ, але якби при цьому нинішня влада Росії перемогла б і задавила б Україну і те пробудження народу, що сталося шляхом революції на Майданах? Що б могло статися, якби нинішня влада Росії змогла поширити свій диктат на всіх незгодних? Думаю, що в такому разі людство не тільки не встигло б підготуватися до ймовірної майбутньої атаки астероїдів або врятуватися від глобального потепління (див. припущення 1 і 2 вище), але боюся, що дивлячись на Землю, Бог міг би бачити тільки російські поліцейські телесеріали. Погодьтеся, що це просто жахлива перспектива - тисячу років дивитися серіали про "юность в сапогах" або "слідчі" серіали про "доблесну" роботу "Феміди"... ... А ви як вважаєте? Тож думаю, що бажання уникнути цього варіанту розвитку історії могло бути додатковим мотивом Бога для того, щоб саме зараз почати нову корекцію розвитку Його потенційно досконалих віртуальних дітей, тобто людей (яких Він створив бути не рабами царя, а дітьми Бога). Крім того, ми вже раніше з’ясували, що план Бога для людей був не вічно страждати фігньою, а збудувати Царство Небесне, починаючи з Землі. 
---

... дивіться далі - ч.4/5: http://2homosapiens.ucoz.ua/blog/dobra_zvistka_osnovi_ukr_ukrajinskoju_movoju_20140730_txt_ch_4_5/2014-10-07-3

Переглядів: 155 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 07.10.2014 | Коментарі (0)

--------------------- Додаток: Обманні схеми. (Початок.) 
(Цей додаток оснований не на Біблії, а на інших знаннях.) 
(Деякі з тих схем, які можуть бути обманними. Ймовірно, що тут наведені не всі обманні схеми, які є у світі. - Додатково до тих схем, які вже описані в основному тексті "Доброї звістки".) 

"...але визволи нас від лукавого."
"...і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!"

Зміст додатку "Обманні схеми" (перелік фрагментів): 
Обманні схеми. Теорія обману - неадекватність уявлень (моделі). 
Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: "навішування ярликів". 
Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: некоректне узагальнення, провокатори (часто використовують проти масових мітингів). 
Обманні схеми. Підміна понять. 
Обманні схеми. Підміна понять і встановлення неіснуючих зв'язків (навішування ярликів): влада краде конституційні права людей, прикриваючись "міркуваннями громадської безпеки". 
Обманні схеми. Підміна понять: "презумпція невинуватості" забирає право на недовіру. 
Обманні схеми. Підміна цілей. 
Обманні схеми. "Спритність рук": підміна цілей - помста замість захищеності. 
Обманні схеми. Операції в час "сліпоти" (фокуси): зміна світу поза увагою спостерігача. 
Обманні схеми. Відверта брехня: Вигадки, шахрайство (неіснуючі явища). 
Обманні схеми. Відверта брехня: Стрілочництво: це не я - це він. (Підміна суб’єкта.) 
Обманні схеми. Відверта брехня: Наклеп на опонента про те, що роблю сам (дзеркальний або симетричний наклеп). Пожежник-підпалювач. Схема виправдання нападу. (Підміна суб'єкта.) 
Обманні схеми. "Секретність" (питання "національної безпеки" та інші). 
Обманні схеми. Зв’язування грошей, відбирання багатства (бездіяльні гроші, заморожене багатство, законна конфіскація). 
Обманні схеми. Зміна порядку послідовності в часі. Зміна порядку пріоритетів. 
Обманні схеми. Відверта брехня: Дефіцит бюджету (фізично неможливі, неіснуючі явища). 
Обманні схеми. Випадковість (непередбачуваність), "великі рулетки". 
---
       Обманні схеми. Теорія обману - неадекватність уявлень (моделі). 
Головний принцип обману - привести об’єкт обману (тобто того, кого обманюють) до такого стану, в якому його уявлення про світ відрізняються від справжнього стану речей у світі (з урахуванням властивостей цих речей, можливих дій над ними і зв’язків між ними). Тобто привести суб’єкта мислення як систему ухвалення рішень (він же об’єкт обману) до такого стану, щоб його уявлення, тобто його внутрішня картина світу, стали неадекватними до дійсного стану речей у світі. Тобто щоб внутрішня інформаційна модель світу в системі ухвалення рішень не мала ізоморфної відповідності до дійсного стану речей у світі з урахуванням властивостей цих речей і зв’язків (відношень) між ними. Ціль обману - привести об’єкт обману до інших наслідків його дій, ніж ті, які він мав намір отримати. Тобто ціль обману - це, як мінімум, щоб об’єкт обману не зміг досягти своїх цілей, і як максимум, щоб при цьому він допоміг досягти цілей обманщика. Таким чином спритний обманщик може досягати своїх цілей за рахунок ресурсів інших суб’єктів дії (інших людей, тварин, груп, організацій тощо), економлячи при цьому власні ресурси. Це іноді дозволяє обманщикам досягати таких цілей, яких вони не змогли б досягти самостійно, тобто без використання ресурсів обманутого. Ресурсами може бути різне: час, робота, гроші, майно, права, кров, життя та інше. В цьому аспекті обманщик є одним із видів паразитів. І це, як правило, є мотивацією обманщика (за винятком тих "прибічників зла", які отримують задоволення просто від завдання шкоди і неприємностей іншим, та фокусників, які не приховують, що вводять глядачів в оману). Але важливою особливістю, характеристичною ознакою обману є саме те, що обманута людина внаслідок обману не досягає своїх цілей фактично або ризикує їх не досягти, якщо побудує план своїх дій на основі обману (іншими словами, це - необхідна умова обману, бо інакше це називають не обманом, а хибними уявленнями). Часто промах повз цілі викликає у людей емоцію розчарування, іноді разом з емоцією гніву (можливі й інші емоційні наслідки). Отже, промах повз ваші цілі і наявність відповідних негативних емоцій - це ознаки того, що вас, імовірно, обманули (хоча, зрозуміло, що це не є достатньою умовою наявності обману). Однак якщо ви помітили щось таке, то, все таки, є імовірність того, що вас обманули, і є привід задуматися, в чому саме і як саме може критися обман (можливо, і навіть таке часто буває, що ви самі себе обманули - але пробачте собі, бо, скоріш за все, це було зроблено ненавмисне :)). 
Як вже було відзначено (у першій частині основного тексту), молитва-алгоритм "Отче наш" містить рядок: "але визволи нас від лукавого", - що нагадує про те, що 0-й, основний блок системи безпеки, який виконує роль фільтра правдивості вхідної інформації для системи прийняття рішень, є дуже важливою частиною системи безпеки і всього алгоритму захисту життя, який рекомендований Богом людині. Там же на прикладі показано, наскільки важкі наслідки можуть бути, якщо цей фільтр не працює (аж до небажаних смертельних наслідків). 
---
       Обманні схеми. Ярлики, підміна понять, підміна цілей. 
Одним із дуже поширених і досить хитрих способів обману останнім часом є семантичні (смислові) операції зміщення понять, цілей та встановлення неіснуючих або неадекватних зв’язків між ними, зокрема: "навішування ярликів", підміна понять і підміна цілей. Всі ці способи обману часто можна помітити в рекламі різних товарів. 
Всі ці способи обману досить хитрі, бо вони "м’які", тобто вони оперують поняттями всередині системи мислення, тобто, наприклад: якщо хтось стверджує, що Петро сказав "А", тоді як насправді Петро сказав "Б", то можна переконатися, що це неправда, якщо спитати підтвердження у Петра (і він може підтвердити, що він сказав "Б"), а у випадку з маніпуляцією поняттями та цілями на питання: "Володимире, чи це правда?", - є імовірність, що Володимир відповість: "Можливо..., мабуть..., так..., - я не можу стверджувати, що це брехня..." Але акуратне відстеження логічних тверджень і відношень між поняттями мислення дозволяє виявити підміни і змішення понять (а цілі просто треба формулювати чітко). 
---
       Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: "навішування ярликів". 
Підміна понять шляхом встановлення неіснуючих або неадекватних зв’язків: "навішування ярликів" - це намагання прив’язати до якихось людей, предметів чи явищ певного емоційного навантаження. Найчастіше при цьому буває, що такий штучно навіюваний зв’язок безпідставний, тобто під ним немає дійсної основи (бо інакше цей зв’язок, скоріше за все, був би вже давно встановлений раніше, тобто люди уже давно б і самі вже мали у своїх уявленнях таке емоційне навантаження на даному явищі). Саме цей момент і дозволяє запідозрити, що вас намагаються обдурити, підсовуючи брехливі ярлики. Наприклад, Росія заявила, що в Україні внаслідок Майдану, начебто, до влади прийшли "бендеровцы" и "фашисты", а тому, начебто, всі люди в Україні начебто стали поганими (оскільки допустили таких ворогів до влади). "Бендеровцы" и "фашисты" - це ярлики, які означають поняття "враги". Ще придумали відносно новий ярлик - "майданутые" або "майдауны". Таким чином ті, хто навішує ці ярлики та іншими сварливими словами обзиває український народ, обманюють тих, хто їх слухає, оскільки цими лайливими словами вони стверджують, що український народ раптово і несподівано став чомусь начебто дуже поганим. Таким чином обманщиками на рівні мислення слухача чи телеглядача встановлюється неіснуючий у дійсності логічний зв’язок між поняттями "мешканці України (українці, український народ)" та "вороги (бендеровцы, фашисты, майдауны)". Але в дійсності такого зв’язку не існує, тобто це брехня. Як і те, що в Україні начебто утискаються права російськомовних людей (це вже не ярлик, а просто відверта брехня, тобто вигадка, тобто явище, якого насправді не існує). Однак телебачення має можливість створити ілюзію про начебто наявність фактів, які підтверджують цей обман. Але ж люди давно навчилися знімати художнє кіно, в т.ч. на основі вигаданих історій... навіть казок та фантастики. Яка ціль цієї та багатьох інших прикладів брехні, яку Росія поширює про події в Україні? - Їхня ціль - виправдати неоголошену війну, яку почали проти України та українського народу. 
---
       Обманні схеми. Встановлення неіснуючих зв’язків: некоректне узагальнення, провокатори (часто використовують проти масових мітингів). 
Проти мітингів, зокрема, в Україні 2013-2014 років часто використовували обманну схему, яку можна коротко назвати "узагальнення" (наприклад, Київ - біля Адміністрації Президента 01.12.2013). Обман полягає в тому, що в задану групу людей підмішуються провокатори, які починають чинити якісь протиправні дії. Наприклад, люди вийшли на мітинг і мирно висловлюють свій протест проти влади. До них засилається невелика група провокаторів, які роблять вигляд, що вони теж є учасниками цього мітингу. І починають вчиняти якісь правопорушення. Потім міліція нападає на мітинг і жорстко розганяє і б'є УСІХ людей, які протестують, НЕ РОЗБИРАЮЧИСЬ, ХТО З УЧАСНИКІВ ПОРУШИВ ПРАВА, А ХТО – НІ. (При цьому не тільки б'ють, але кого хочуть - ув'язнюють, а можуть і вбити – начебто "випадково".) Тобто міліція робить "узагальнення", класифікуючи всіх учасників протесту, як порушників порядку, закону тощо. Можна сказати, що на ВСІХ учасників протесту таким чином навішується ярлик "порушники правопорядку (чи закону тощо)". 
Чому ж замість того, щоб ідентифікувати та знешкодити окремих провокаторів, міліція "узагальнює" на всіх учасників протесту ярлик "порушники"? – Тому що у таких ситуаціях справжні цілі міліції, доручені їй від влади, - НЕ захистити права людей і порядок, щоб поважати права, а жорстко розігнати мітинг протесту і таким чином залякати його учасників (і журналістів), щоб вони надалі боялися і більше не виходили на мітинги протесту проти влади. 
---
       Обманні схеми. Підміна понять. 
Підміна понять, мабуть, часто зв’язана з використанням попередньо навішаних ярликів або інших раніше встановлених зв’язків між поняттями чи явищами. Наприклад, хтось колись (давно) за якихось обставин, які підтверджували правдивість цього твердження в контексті тодішньої ситуації, сказав: "Президент - добрий менеджер" (тобто результативний менеджер). Можливо, тоді і в контексті тієї конкретної ситуації це і була правда стосовно якихось конкретних наслідків якихось конкретних рішень, яка означала не оцінку особи, а оцінку певних рішень цієї особи. Але це не означає, що так є тепер у нинішніх умовах щодо інших рішень і їхніх наслідків, або що так буде в майбутньому в нових ситуаціях щодо зовсім інших рішень. Більш-менш об’єктивна оцінка доцільності, ефективності чи результативності управлінських рішень може бути зроблена тільки постфактум, тобто після того, як стали відомі наслідки цих рішень (і наскільки вони виявились близькі до цілей, на досягнення яких були спрямовані). Але ті, хто вміє спритно обманювати, можуть зробити з такої минулої оцінки минулих подій привабливий ярлик, прив’язавши позитивну оцінку замість самого рішення до особи, яка ухвалила це рішення, тобто зробивши цю оцінку характеристикою не рішення, а особи, і потім повторюючи цю стару оцінку, яка, цілком ймовірно, вже втратила свою актуальність і взагалі, можливо, не стосується нової ситуації і нових рішень, для того, щоб ввести в оману слухачів, наприклад, виборців або просто громадян. Простіше кажучи, замість сказати "добре рішення", вони кажуть "добрий менеджер", що є підміною понять, адже це два зовсім різні поняття. А потім можна навіть неявно це повторювати, щоб слухачі звикли і вже перестали задумуватись, чи це правда, чи брехня - наприклад: "З економікою все буде гаразд, бо Президент керує урядом і контролює, як уряд займається питаннями економіки." При цьому під словом "Президент" приховано нагадування про ту стару оцінку, що Президент - добрий менеджер. І тут цей вигаданий зв’язок знову закріплюється: Президент керує (читай: "добрий менеджер керує"), тому з економікою все буде гаразд (це припущення, але начебто обгрунтоване тим, що Президент - добрий менеджер)... Але далі з цього припущення підсвідомо може бути зроблений закріплюючий висновок: оскільки Президент керує, і завдяки цьому з економікою все буде добре, то це значить, що Президент (начебто дійсно) - добрий менеджер... Хоча насправді наслідки цього керування ще не настали, і тому не можуть підтвердити, що це останнє керування було добрим. Отже, таким чином, під словом "Президент" тепер можна завжди мати на увазі поняття "добрий менеджер". ... ... Зрозуміло, що поняття "добрий менеджер" все таки має деякий зв’язок з успішністю минулих рішень, тобто з поняттям "добре рішення", але цей зв’язок - статистичний, тобто "добрим менеджером" можна умовно назвати того, у кого в минулому було достатньо багато "добрих рішень", тобто оцінка "добрий менеджер" є статистикою на множині рішень, тобто функцією, яка має враховувати співвідношення між кількістю минулих "добрих рішень" та загальною кількістю минулих рішень, причому межа успішності, над якою статистика класифікує менеджера "добрим менеджером", - це довільна величина (кожний по-різному може її встановити для себе). Також зрозуміло, що на основі цієї статистики можна зробити припущення про те, що, можливо, і в майбутньому ця статистика не матиме тенденції до зменшення, тобто доля "добрих рішень" в числі усіх рішень у майбутньому не зменшиться... Однак це є припущенням на основі статистики, тобто на основі функції від випадкових змінних. А щоб прогноз на основі статистики мав достатньо високий рівень надійності, потрібно, щоб статистика була заснована на багатьох прикладах (у даному разі - на багатьох прикладах рішень), а також для цього необхідне припущення про приблизно однакові умови майбутнього і минулого. Якщо ж прогноз спирається на статистику, основану на малій кількості даних, то він є ненадійним. Якщо ж у майбутньому умови, в яких рішення ухвалюються і виконуються будуть інші, ніж ті, що були в минулому, то такий статистичний прогноз є необгрунтованим (і ще більш ненадійним). Але навіть прогноз, який має високу надійність (тобто низьку ймовірність помилки), все одно є випадковою величиною, статистичним прогнозом, тобто ймовірність помилки все одно існує, тобто все одно існує ймовірність того, що прогноз виявиться хибним (не справдиться). Але для тих, хто легко готовий обманювати народ, це не важливо - для них важливіше, щоб народ повірив їм тут і тепер, а що буде потім, і чи виявиться якесь нове рішення в дійсності добрим чи поганим - про це люди можуть навіть забути, поки все це з’ясується... Отже, наведена фраза: "З економікою все буде гаразд, бо Президент керує урядом і контролює, як уряд займається питаннями економіки", - подається, як впевнене твердження, хоча насправді вона може бути не більше ніж статистичним прогнозом (припущенням), а впевненість промовця у даному випадку - це тільки вираз його надії на ймовірний сприятливий результат нових рішень. (Дивіться також: "Я не з тих людей, які можуть сказати дітям, що Діда Мороза не існує..." - 0.00:55 на  http://www.youtube.com/watch?v=YH3dOZC3B6k&t=0h0m55s.) 
---
       Обманні схеми. Підміна понять і встановлення неіснуючих зв’язків (навішування ярликів): влада краде конституційні права людей, прикриваючись "міркуваннями громадської безпеки". 
Конституція передбачає право людей (свободу) мирно (без зброї) збиратися, висловлювати публічно свої думки, вподобання чи політичні погляди, в тому числі, право на мирний протест. Але у деяких країнах Конституція передбачає можливість обмеження цих прав (свобод) у випадках, коли їх здійснення може загрожувати "громадянській безпеці"... чи навіть "моральності населення"... - Цікаво, що взагалі означає це слово?.. І ще більш цікаво, що означає це слово як юридичний термін в тексті Конституції?.. Думаю, що "загрожувати громадській безпеці" означає, що людина не поважає інших людей і публічно веде пропаганду такої неповаги, публічно закликає людей до расової, етнічної, статевої чи будь-якої іншої дискримінації, публічно закликає людей до міжнаціональної ворожнечі і т.п., тобто публічно закликає людей не поважати і свавільно порушувати права інших людей. Окремі люди закликають не змінити закони і права, щоб обмежити так чиїсь права, а закликають негайно порушувати чужі права незважаючи на конституцію і закони, і ще й самі починають це робити, тобто фактично, починають чинити беззаконня, тоді справді, начебто, логічно було б обмежити (заборонити і припиняти) такі протиправні дії. Однак буває, що влада використовує ці можливості робити винятки з права (свободи) на мирні протести для того, щоб взагалі унеможливити мирні протести, тобто фактично, щоб заборонити протести взагалі, тобто краде конституційне право людей на мирні протести. Як це робиться? - Дуже просто: влада викривлює поняття, тобто, робить підміну понять так, щоб поняттю "загрожувати громадській безпеці" надати іншого тлумачення (значення) - такого, яке дозволить владі фактично заборонити протести. З цією метою влада починає стверджувати, що навіть мирні протести з повагою до прав інших людей, начебто, не тільки можуть становити, але і дійсно, начебто, становлять серйозну небезпеку чи, начебто, значну перешкоду для людей (як правило, для тих, які не беруть участі у мітингу, а іноді навіть і для тих, які беруть в ньому участь). Далі продовжують, що якщо влада буде мати право дозволяти або забороняти проведення мітингів, то це, начебто, відверне вказані небезпеки і незручності (зменшить їх імовірність). Мета - зробити так, щоб було заборонено проводити мітинги без дозволу на це від влади, якого влада, звичайно ж, під будь-якими приводами і з будь-якими поясненнями не дасть, бо хоче, щоб протестів не було. Хоча насправді ніяких винятків з права на мітинги та мирні зібрання не потрібно, оскільки люди мають здійснювати це право так (мирно), щоб своїми діями не заважати іншим людям здійснювати їхні права (треба поважати права одне одного). Хто заважає іншому здійснювати його права, - той порушник (він не поважає того іншого). Зрозуміло, що і в такому випадку влада змогла б тиснути на неугодних і навіть саджати їх до тюрми, але було б значно складніше знайти для цього підстави, оскільки тоді для цього потрібно було б спочатку довести провину неугодного в, начебто, скоєнні ним якихось порушень прав інших людей. Тому для влади значно простіше просто ввести закон про заборону мітингів без дозволу влади і потім масово карати неугодних просто за мирний, але не дозволений владою мітинг, тобто за спробу людини здійснити своє конституційне право на мирний протест (без дозволу від влади)... 
---
       Обманні схеми. Підміна понять: "презумпція невинуватості" забирає право на недовіру. 
Внаслідок наявності загрози покарання за порушення закону стає дуже високою ціна помилки, і тому просте і зрозуміле людям поняття недовіри до інших людей "Феміда" замінює на більш складні поняття - "презумпція невинуватості" і "доказ вини", стверджуючи, що начебто просто не довіряти - це несправедливо, бо не довіряти можна тільки в разі, коли провина підозрюваного доведена у відповідності до якихось придуманих "Фемідою" канонів. І несправедливою просту недовіру робить саме наявність загрози покарання, в тому числі, в разі помилки (помилка першого роду - коли людина не винна, а її визнають винною). Якби покарання не було, то друга людина могла б мати недовіру до першої людини на основі навіть якоїсь підозри. І могла б відмовитись мати справи з першою людиною через недовіру. При цьому перша людина не зазнала б покарання за злочин, а тільки отримала б (значно легші) наслідки від того, що викликала підозру чи невдоволення, тобто, викликала недовіру (якимись своїми діями чи бездіяльністю). Тобто ціна помилки від недовіри, як правило, значно нижча, ніж ціна помилки, за яку призначене покарання. Таким чином "Феміда" фактично забирає у людей право на недовіру, вона не визнає недовіру, - замість недовіри вона вимагає обов’язкових "незаперечних" доказів провини і покарання (кари) за провину, а поки таких доказів немає, то вона оголошує підозрюваних невинуватими (а значить, і невинними). І ця їхня невинуватість (і формальна номінальна невинність) може тривати нескінченно довго, просто вічно - поки "немає доказів". І це дозволяє "Феміді" надовго і навіть назавжди "підвішувати" справи, і таким чином звільняти потенційних злочинців від відповідальності не тільки у вигляді покарання за злочин, але і від просто недовіри, внаслідок чого неможливо зняти з посади посадових осіб або припинити відносини з приватними особами навіть за наявності недовіри і підозри (бо в деяких випадках "Феміда" це забороняє). Практика знає випадки дуже нахабного використання цієї обманної схеми деякими найманими працівниками і чиновниками. Побічно (додатково до основної шкоди від "підвішування" справ) ця схема дозволяє деяким людям отримувати досить високу зарплату, навіть не з’являючись на роботі, бо через суд вони змогли забрати у роботодавця право їх звільнити з роботи просто через недовіру або навіть після зникнення потреби в їхніх послугах. А поки їх неможливо позбутися, вони можуть не тільки не приносити користі, але й завдавати шкоди. При цьому їхнє звільнення з роботи "Феміда" трактує, як, начебто, покарання, тому що це, начебто, позбавило б їх засобів до існування (це виправляється наявністю активного права на життя, яке радить запровадити Бог у проекті Царства Небесного) або просто обіцяних законом благ (це просто кривий - "занадто щедрий" - закон). Але є простий спосіб вийти з цього зачарованого кола: треба відділити недовіру з можливістю припинення відносин з одного боку і обвинувачення з покаранням - з іншого боку. Один з політологів - Сергій Кемський - вже запропонував прості, зрозумілі і ефективні нові схеми, які дозволять звільняти з посад різних посадових осіб в разі недовіри шляхом голосування громади - він написав: "Я назвав би це постійно діючою люстрацією: очищення не від тих, хто колись десь із кимось співпрацював, – а від тих, хто тепер псує життя громадянам ... чи може зважитися на це в майбутньому." - Докладніше див. http://www.seredniy-klas.org/blog/voni_vmirali_z_dumkoju_pro_spravedlivu_ukrajinu_musimo_prislukhatis_i_zrobiti/2014-03-11-478. Думаю, що це мудрі пропозиції. 
---
       Обманні схеми. Підміна цілей. 
Підміна цілей - це дуже поширений обман, побудований на тому, що одна ціль - справжня ціль об’єкта обману - замінюється в його мисленні іншою - другою - ціллю, яку він вважає еквівалентною або, хоча б, достатньою умовою для досягнення своєї справжньої (першої) цілі. Мета цього обману - переконати обмануту людину в тому, що їй замість своєї першої цілі потрібно домагатися досягнення нав’язаної чужої другої цілі. Обман полягає в тому, що насправді друга ціль не є достатньою умовою для досягнення першої цілі, а уявлення про протилежне - це і є обман. 

Найпростішим і дуже яскравим прикладом такого обману є ситуація, коли хтось підбурює людину вимагати від влади підвищити їй зарплату чи інші грошові виплати. Справжні цілі людини, скоріш за все, інші, наприклад: якщо до цього підвищення їй не вистачало грошей на їжу, одяг чи житло, то її справжні цілі полягають, скоріш за все, в тому, щоб надійно отримувати і не боятися втратити їжу, одяг чи житло, і вона робить припущення (і їй у цьому охоче допомагає організатор обману) про те, що для цього їй потрібно більше грошей, щоб їх стало достатньо для надійного безпечного отримання цих потрібних речей... Або людина хоче купити собі чи своїм дітям чи онукам щось відносно дороге, на що доводиться відкладати гроші деякий час. І тому вона думає (і їй охоче підказує дехто), що якщо вона почне отримувати більше грошей, то це дозволить їй скоротити час накопичення або менш суворо обмежувати себе в інших витратах... Але при цьому люди схильні забувати, що окрім них, є ще дуже багато інших людей, які мають кожний свої мрії, але думають, начебто їм допоможе досягти цих мрій підвищення грошових доходів. І що ж відбувається потім? - А потім відбувається таке: якщо уряд вирішить "допомогти" цим людям і збільшить їм виплату грошей, то слідом за цим відбудеться інфляція, тобто зростуть ціни, в результаті чого, скоріш за все, ті люди зі своїх збільшених грошових доходів (і незмінних зібраних раніше заощаджень) зможуть купити ще менше благ, ніж вони могли купити до того, як вони почали одержувати підвищені грошові виплати, і до того, як зросли ціни. Бог каже: "просіть - і буде вам дано". Але думаю, тут варто додати, що коли просите щось, то просіть те, що вам насправді потрібно: їжа, одяг, житло, конкретний подарунок для дітей та онуків чи ще якась ціль, а не просто "більше грошей". Інакше отримаєте більше папірців замість того, чого ви насправді хотіли. 

Ще більш заплутаним є такий різновид обману підміни цілей, коли друга ціль насправді є достатньою умовою для досягнення першої цілі, а обман ховається в іншому - в тому, що друга ціль є також достатньою умовою для того, щоб обманута людина не змогла досягти зовсім інших своїх справжніх цілей - третьої, четвертої і т.д., про які в процесі осмислення обманної інформації навіть не подумала - не звернула уваги, не згадала. 

Наприклад, на мітингу одна жінка кричала: "Росія! Росія!", - на питання про те, чи Ви кричите "Росія!" тому, що хочете відділити свою область від України і приєднати її до Росії, вона відповіла, що ні, вона цього не хоче, а насправді вона хоче, щоб її не примушували вчити українську мову, і щоб більше грошей з області залишалося в місцевих бюджетах замість відправки до Києва... То чому ж вона кричала: "Росія! Росія!"? - Тому, що її обманули, підсунувши чужу ціль замість її справжніх цілей. При цьому якби область перейшла від України до Росії, то цій жінці, ймовірно, насправді не довелося б вивчати українську мову, але от чи більше грошей залишалися б у місцевих бюджетах, і чи були б досягнуті дуже багато інших цілей цієї жінки та маси інших людей, які не хочуть до Росії, - то, скоріше за все, що ні. 

Грубий приклад підміни цілей у першій половині 2014 року неодноразово з’являвся в новинах: один із чиновників оголосив, що знаменитому Віктору Цою пісні, начебто, писав Державний департамент США, і тому ці пісні, начебто, шкідливо впливають на росіян і раніше - на людей, які жили в колишньому СРСР, начебто тому, що ці пісні були навмисне так написані, щоб націлювати людей: раніше - на розвал СРСР, а тепер - на підрив влади в Росії. У цьому прикладі змішано одразу кілька прийомів обману (обманних схем): навішений ярлик (бездоказово, тобто безпідставно, стверджується про начебто наявність зв’язку, скоріше за все, неіснуючого) про те, що, начебто, був причетний Держдеп США (на який у Росії вже давно навісили ярлик "ворог"), - отже, стверджується, що пісні, начебто, писав ворог, і начебто, з метою завдати шкоди - це вже відверта брехня (вигадка), адже це твердження нічим не підкріплене: ні доказів про таку роботу чи такі цілі, ані пояснень про механізм дії цієї, начебто, "таємної зброї" не представлено; таким чином (заодно) робиться спроба навісити ярлик "ворог" на Віктора Цоя та ярлик "шкідливі" на пісні, які він співав. Все це робиться для того, щоб відволікти увагу слухача від головних питань: "Хіба має значення, хто автор, і які в нього були цілі, якщо в тих піснях написана правда?", "Що: брехня чи правда, - стверджується у піснях Віктора Цоя?", "Як ці пісні впливають на людей, в чому проявляється цей вплив, і з яких причин це так відбувається?" У підсумку обманщик робить підміну цілей: замість розгляду питань про зміст пісень і про те, який ефект вони створюють у психіці людини, увагу намагаються перенацілити на розгляд зовсім інших питань - про те, хто автор, точніше, до якого з таборів належить автор: "свій" чи "чужий" (ворог), - для того, щоб про зміст, суть і смисл пісень обмануті люди навіть не задумувались. ... Цей приклад досить недолугий, - як кажуть: "І їжаку ясно, що тут щось не так", - однак, на жаль, є імовірність, що навіть такий майже не прихований обман може спрацювати для людей, простір мислення яких уже зведений до одновимірного питання: "свій чи чужий?" (мислення в режимі війни). Може, ця історія - це індикатор для того, щоб перевірити, скільки людей вже готові до мислення в такому режимі? 
---
... дивіться далі - ч.5/5: http://2homosapiens.ucoz.ua/blog/dobra_zvistka_osnovi_ukr_ukrajinskoju_movoju_20140730_txt_ch_5_5/2014-10-07-2

Переглядів: 130 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 07.10.2014 | Коментарі (0)

---
       Обманні схеми. "Спритність рук": підміна цілей - помста замість захищеності. 
Як справжній професійний фокусник, шахрай з наперстками чи картярський шулер, зло знає і логіку, і технічні особливості будови людини, тому знає, які миті випадають з уваги людини, внаслідок чого людина не помічає того, що за той час (за коротку мить або за довгий проміжок), коли вона не здатна була побачити, помітити певні події, ці події вже відбулися, внаслідок чого людина втрачає контроль над інформацією про події в оточуючому світі і, відповідно, над наслідками подій, тобто втрачає контроль над ситуацією. Наприклад, поки людина засліплена емоціями гніву, диявол обманює людину, кажучи їй: "Помстися! Ворогу треба помститися - покарати його! Тоді тобі полегшає, тоді тобі стане краще, тоді тобі буде добре (при цьому не уточнюється, з якої причини буде просто добре чи стане краще, ніж уже є)." Але ж це обман (підміна цілей). Бо краще і легше стане від зменшення небажаних наслідків злочину і, найголовніше, - від усвідомлення захищеності від повторення і від подальшого скоєння нових злочинів, а помста - це лише ілюзія шляху до цієї цілі, яка насправді часто до неї не приводить. 

Ще приклад підміни цілей на фоні засліплення емоціями - це глобальні імперські амбіції Росії, а саме: завоюємо всіх, і от тоді буде нам щастя. Російському народу влада та її друзі-"теоретики" розказують, що начебто, якби Росія завоювала весь світ (навіть у буквальному розумінні), і якби Росія почала примушувати людей з усіх народів світу підкорятися диктаторській волі російської влади, то від цього або від заволодіння ще більшою кількістю ресурсів, ніж уже є, начебто, російський народ став би жити дуже добре, навіть просто чудово, тобто явно краще, ніж живе зараз. І деякі люди в Росії вірять у ці вигадки, і у них не виникає бажання поставити собі питання про те, внаслідок якої послідовності подій чи внаслідок яких саме причинно-наслідкових зв’язків це має відбутися. Схоже, що бажання поставити критичні запитання не виникає внаслідок того, що пропагандисти малюють людям приємні "райські" картинки, і це створює сильні приємні емоції. Мрія деяких громадян "Третього Риму" - стати рабовласниками, і щоб раби за них усе робили, а вони б рабам наказували, і одержували б від рабів усе, що захочуть. Мрія "великих" росіян - навчити увесь світ, нав’язати людям в усьому світі свої уявлення про те, "что такое - хорошо, и что такое - плохо". - Може, для того, щоб відчути себе вищими істотами порівняно з людьми з інших народів?.. Це ж (відчути свою "вищість") може бути мотивом власне процесу завоювання за принципом: ми перемогли, - значить, "ми кращі". Але це емоції, які викликаються для того, щоб підмінити у людей цілі, наприклад: справжня ціль "хочу їсти зараз, і щоб у мене завжди надійно була їжа на кожний день (щоб бути впевненим і не боятися, що вона може зникнути колись), і бажано, щоб вона була смачна" замінюється на іншу ціль "регулярно мати смачну їжу будеш, якщо Росія буде панувати у світі, а інші країни та народи будуть підкорятися". При цьому поза увагою залишаються такі факти, як, наприклад: якщо загальний обсяг якогось ресурсу поділити на кількість мешканців країни, то цей показник "питомого ресурсного багатства" в Росії буде найвищим щодо багатьох ресурсів, наприклад, за кількістю землі, води та інших ресурсів, але це не робить усіх росіян багатими або упевненими в завтрашньому дні, тобто це не робить їх забезпеченими і захищеними. Чому? Думаю, тому, що по-перше, люди не споживають більшість ресурсів у сирому вигляді, але вони потребують переробки (а це питання розвитку технологій, а не тільки наявності ресурсів, тобто це перша підміна цілей - замість справжніх цілей людини їй підсовують начебто достатні для їх досягнення умови: звичайно, ми не потратимо самі весь газ, що маємо, але ми його можемо продати, а за це вони нам продадуть комп’ютери, наприклад... але ж якщо ви їх завоюєте, то хто ж буде робити комп’ютери? - усюди ж буде тоді Росія...), і по-друге, навіть ці ресурси належать насправді не кожному громадянину Росії в рівній мірі, але перерозподіляються між громадянами (це друга підміна цілей - стрілочництво: керівництву Росії не вдається зробити усіх громадян Росії щасливими, забезпеченими і захищеними через те, що начебто, якісь зовнішні вороги постійно заважають дуже доброму керівництву це зробити, а от, якби усіх їх знищити... тобто замість досягати своїх справжніх цілей, людям Росії пропонується недосяжна перспектива "світлого майбутнього" - перемогти якихось ворогів - всю решту світу, яка чомусь постійно вороже ставиться до Росії...). 
---
       Обманні схеми. Операції в час "сліпоти" (фокуси): зміна світу поза увагою спостерігача. 
Тимчасова повна або часткова "сліпота", тобто втрата деяких подій увагою спостерігача, може відбуватися не тільки внаслідок фізичних явищ (рух очей, особливості процесів переключення уваги), але і внаслідок посиленої дії емоцій: якщо людина якийсь час не контролює свої емоції, то вони отримують більший вплив на організм, ніж думки розуму, і людина підпорядковується не думкам розуму, а програмам (здебільшого інстинктивного, тобто не розумного, не осмисленого) реагування на ці емоції, - у цей час розум виявляється наче "сліпим", бо сильні емоції глушать його сигнали, коли домінують в управлінні реакціями організму. 
---
       Обманні схеми. Відверта брехня: Вигадки, шахрайство (неіснуючі явища). 
Розповідь про події чи явища, яких насправді не було або не буде. 
---
       Обманні схеми. Відверта брехня: Стрілочництво: це не я - це він. (Підміна суб’єкта.) 
Наприклад: Нерідко росіянам розказують, що, начебто, американці друкують долари і (якимось чином) так обманюють і оббирають російський народ. ... - По-перше: А як саме вони це роблять? Яка схема цього обману чи оббирання? По-друге: Хто примушує росіян (чи українців) купувати долари? ( - Ніхто: кожна людина сама вирішує це зробити. - Хіба, ні? Чому люди самі хочуть купити долари?) Хто продає експортні товари за долари? Чому їх продають не за рублі? Чому рублі або гривні дешевшають відносно долара? Далі: Хто "друкує", тобто ухвалює рішення про емісію рублів або гривень? Хіба США ухвалюють ці рішення про випуск гривень або рублів? У підсумку: Чим же займається керівництво країни, якщо ключові стратегічні показники життя країни (якимось чином?) залежать від заокеанського "Дядечка Сема", а не від керівництва країни? 
---
       Обманні схеми. Відверта брехня: Наклеп на опонента про те, що роблю сам (дзеркальний або симетричний наклеп). Пожежник-підпалювач. Схема виправдання нападу. (Підміна суб’єкта.) 
Це найбільш активний і найбільш нахабний вид стрілочництва (підміна суб’єкта): вчинити проти опонента злочин і потім звинуватити цього ж опонента у скоєнні цього злочину. Наче пожежник, який сам підпалив дім якоїсь людини, а потім звинуватив того господаря у тому, що це, начебто, той винний у пожежі (цей яскравий приклад запропонував відомий журналіст Віталій Портніков). Такий наклеп, як правило, зводиться агресором проти його запланованої потенційної жертви для того, щоб якраз так виправдати наступний напад цього агресора на цю заплановану потенційну жертву в чиїхось очах. Такий наклеп багато разів використовували різні правителі, також і правителі Росії, для того, щоб нападати на сусідні країни і завойовувати їх, виправдовуючи себе перед різними сторонніми спостерігачами або перед народом тим, що вони, начебто, захищають себе або свою країну, або "русских людей в соседних странах" від, начебто, нападів на них з боку ворогів (яких вони націлились знищити). Хоча насправді самі ці правителі Росії якраз і вчиняли ті злочини, в яких потім обвинувачували опонентів. Останнім прикладом застосування цієї тактики є війна на Донбасі, де озброєні Росією і таємно керовані Росією найманці бомблять житлові будинки в містах і розстрілюють мирних мешканців (не тільки з автоматів, але і з мінометів, гранатометів, артилерії та реактивних систем залпового вогню "Град"), ще часто грабують і окремих людей, і банки, а потім звинувачують у цих обстрілах і бомбуваннях українських воїнів, які насправді намагаються захистити людей Донбасу від цих злочинців - найманців російських спецслужб (http://tsn.ua/politika/rosiyani-oprilyudnili-videodokazi-obstrilu-ukrayini-z-gradiv-z-teritoriyi-rf-359438.html). В середині липня 2014 року за цим же сценарієм керівництво Росії почало розвивати ще одну тему - стверджувати, що в російському місті Донецьк вбито цивільну людину снарядом, який начебто випустили службовці Збройних Сил України (ЗСУ). ЗСУ офіційно заявили, що це брехня, тому що вони не стріляють по території РФ. Але ж у Росії майже монополією на телевізійні новини володіє керівництво країни, в тому смислі, що більшість людей у Росії отримують новини винятково з офіційних телевізійних новин, і тому вони не зможуть дізнатися правду про це спростування (0.03:00 на http://tsn.ua/video/video-novini/viyskovi-eksperti-perekonani-scho-rosiya-vikoristovuye-taktiku-nacistiv-chasiv-drugoyi-svitovoyi-viyni.html?type=1551http://glavred.info/politika/lavrov-prigrozil-ukraine-tochechnymi-udarami-285337.html). Для чого керівництву Росії потрібне таке наклепницьке звинувачення на адресу українських військових? - Відповідь уже прозвучала: у Держдумі вже піднімалося питання "про можливі точкові удари авіації РФ по території України", - тобто це привід для переходу до нової фази війни проти України - до офіційних активних воєнних ударів з боку Росії по людях в Україні. І хоча обманювати когось - це неповага до нього, тобто коли керівництво Росії обманює російський народ, то цим воно виявляє свою неповагу до народу, але керівництво Росії, схоже, вважає, що воно раніше вже настільки вдало обмануло людей у Росії і вже до такої міри контролює їхні емоції і думки, а незгодних може прибрати або знищити (наприклад, "раптом" і "дуже вчасно" для планів Кремля померла Валерія Новодворська – це випадковість?), що може дозволити собі вже безмежно брехати будь-як і про будь-що, тому що керівництво Росії, схоже, думає, що вже ніхто не зможе його зупинити... Зокрема, вони, мабуть, вважають, що і народ можна вже сміливо обманювати, і тому так і роблять заради збереження своїх теплих місць. На жаль, заради свого благоденства вони готові пожертвувати масою людей, тому що не тільки намагаються нацьковувати один на одного людей в Україні, але й намагаються стравлювати між собою російський народ і український народ... 
---
       Обманні схеми. "Секретність" (питання "національної безпеки" та інші). 
Є такий клас цікавих стратегічних питань - так звані "секретні" стратегічні питання, які начебто "стосуються національної безпеки". Наприклад: Чому Україні начебто "необхідно" закупляти (чи споживати) аж 30 млрд. кубометрів природного газу на рік? Або: Чому умови довгострокового стратегічного оптового контракту про продаж урядом Росії уряду Китаю народного природного газу є секретною інформацією? Можливо, це не найбільш вдалі приклади, але смисл в тому, що деякі питання оголошують такими, що начебто "стосуються національної безпеки", після чого інформацію про них засекречують часто без пояснень про те, яким чином засекреченість цієї інформації допомагає "національній безпеці", і яким чином розкриття цієї інформації шкодить "національній безпеці". (В багатьох випадках розголос цієї інформації може зашкодити не "національній безпеці", а окремим групам впливових людей.) 
---
       Обманні схеми. Зв’язування грошей, відбирання багатства (бездіяльні гроші, заморожене багатство, законна конфіскація). 
Часто можна чути нарікання на так званих "олігархів". Під цим словом іноді розуміють просто дуже багатих людей. Але навіть дуже багаті люди по-різному отримують багатство: деякі - заробляють, інші - забирають бізнес і гроші у інших людей або крадуть, обманюючи народ, - і по-різному використовують багатство: одні використовують багатство, щоб розширити бізнес, розвинути нові послуги, продукти і можливості або створити ще більше підприємств і забезпечити доходами більше людей (і потім знову вкладають гроші в нові проекти, таким чином з допомогою багатства заробляють ще більше багатства); інші не вміють або не хочуть створювати щось для інших людей - вони зациклюються тільки на собі і своїх друзях, накопичують гроші на рахунках у швейцарських, австрійських, кіпрських та інших закордонних банках (чому в закордонних? - щоб втекти за кордон, якщо знадобиться, і при цьому бути багатим), будують або купують собі все більш і більш дорогі палаци, яхти і т.п. (де якісь годинники, якісь картини чи інші твори мистецтва, або навіть якісь деталі дерев’яного оздоблення можуть коштувати мільйони доларів: іноді ціни завищують для "відмивання" грошей, а іноді - просто через марнославство і пиху ("понти") замовників). 
Витрачання грошей на купівлю невиправдано дорогих речей - це, по суті, зв’язування грошей, тобто їх "замороження", бездіяльність. Іноді доходить до абсурду: людині дарують золотий батон, а ця людина навіть не знає про його існування. Отже, ці палаци і яхти стоять, і це золото лежить і не приносить користі нікому взагалі. Це дуже схоже на той талант із притчі про таланти або на ту міну срібла із притчі про десять мін срібла, які були заховані і не принесли ніякого прибутку, бо вони ніяк не використовувались... (ці притчі розповідав Ісус). Такі бездіяльні гроші не дають користі майже нікому, навіть, їхнім формальним власникам, оскільки власники самі можуть використати лише частину цих майнових багатств, бо їм стільки не потрібно, а іншим вони не дають ними користуватися. 
А вкладання "тіньових" (незаконно отриманих) грошей в іноземні банки - це, взагалі, майже фікція (в багатьох випадках), тому що є багато "ризиків", які, схоже, насправді є не ризиками, а хитрими пастками - це хитрі схеми, які дозволяють деяким ділкам забирати народні гроші. Як це робиться? - Наприклад: Припустимо, що російські або українські "олігархи" (або чиновники) вкрали якийсь обсяг "тіньових" грошей (тобто отримали незаконних прибутків), скажімо, 100 (сто) або 700 (сімсот) мільярдів доларів (або інша сума) і потім поклали їх в закордонний банк, наприклад, швейцарський або американський, або кіпрський - будь-який. Потім виникає якийсь скандал, в якому фігурує даний "олігарх" або чиновник (або група). В ході скандалу з’ясовується, що ці люди отримали гроші незаконним шляхом (наприклад, продавали газ на експорт насправді дорожче, ніж розповідали про це народу, але оскільки деталі цих угод були засекречені, то деяка частина суми ("відкати") таємно осідала "в кишенях" цих "олігархів" або державних службовців, а точніше, - на їхніх рахунках в закордонних банках). Далі, оскільки доходи фігурантів скандалу були отримані незаконним шляхом, то їхні гроші заарештовують згідно законів про боротьбу з відмиванням незаконних грошей... В кінцевому підсумку (ймовірно) величезні суми грошей, які були таємно вкрадені під час тіньового продажу газу і начебто накопичені в закордонних банках, опиняються у заблокованому стані у тих банках. А оскільки фігурантів скандалу, імовірно, надовго посадять до в’язниці, то ці (ймовірно) величезні суми грошей надовго залишаться у тих банках (з високою ймовірністю - назавжди). При цьому зовсім не обов’язково ці суми будуть названі (оприлюднені, оголошені) - навпаки: чим менше про них відомо, тим зручніше тим банкам, оскільки тим вище імовірність того, що їх ніколи не доведеться комусь повертати. І звичайно ж, ці (ймовірно) величезні суми грошей обчислюються не в гривнях і не в рублях, а в доларах або євро. Отже, якщо поєднати початок і кінець цієї схеми (опустивши проміжні ходи), то маємо таке: деякі закордонні компанії отримали якісь ресурси, наприклад, природний газ, а частина грошей з оплати за ці ресурси (в доларах або євро), осіла в якихось закордонних банках, і ці гроші опинились там заблокованими на невідомо який час, причому часто невідомо також і те, скільки цих грошей там заблоковано. Тобто, з країни за кордон (якимись компаніями) вивезені ресурси, і при цьому деяка частина суми від їхньої вартості теж зникла за кордоном (у якихось банках). Чиї б не були ті компанії та ті банки, але ті гроші не працюють на суспільство в Україні або в Росії. Як кажуть, і ресурсів вже немає, і грошей теж уже немає... ... А що є? - А ось що: Припустимо, що ми - інші люди, і ми керуємо тими закордонними банками і знаємо, що тіньові гроші заблоковані надовго (або назавжди). Тоді можемо користуватись тими грошима, ніби вони наші? Юридично - ні, а фактично?.. Можливо, теж - ні. Але як мінімум, таким чином можна зв’язати і знерухомити певні маси грошей, наприклад, прибрати з обігу "надлишкові" гроші за чужий рахунок (0.11:36 на https://www.youtube.com/watch?v=ae74HSalggY&t=0h11m36s). ... А чому і яким чином незаконно отримані ("тіньові") доходи "олігархів" або чиновників з Росії або з України взагалі опинились в банках країн Європи, США, Кіпру чи інших країн? Тобто виходить, що на етапі прийому вкладів від іноземних громадян чи компаній (або при переказі "відкатів" через фіктивні компанії-резиденти) ці банки і ці країни не цікавляться походженням грошей? А потім чомусь починають цікавитись - тоді, коли гроші уже в їхніх банках, і їх блокування вже їм вигідне? При цьому повертати незаконно отримані кимось гроші уряду тієї країни, в якій їх незаконно отримали, ні закордонні банки, ні уряди не поспішають... (А колись взагалі були прецеденти повернення?) Зрозуміло, чому - тому що правила системи "Феміди" стверджують, що злочинець не є злочинцем, поки судді "Феміди" не визнали його таким (це презумпція невинуватості), і значить, до того часу вкрадені або відібрані ним у когось гроші є цілком законними (з точки зору "Феміди" і банків), а потім - стають незаконними і залишаються за кордоном. Як кажуть: увійти можна, а вийти - вже не можна... - Це схоже на принцип дії якоїсь пастки. Зате закордонні "інвестори" охоче дадуть позику, але з поверненням і основної суми позики, і відсотків за користування кредитом... Але ж це не значить, що "Захід" поганий - це просто свідчить про те, що закордонна "Феміда" працює більш результативно (і більш хитро), ніж місцева, яка "не спромоглася зупинити" місцевих "тіньовиків" чи інших правопорушників. 
Можуть бути і інші способи зв’язування, замороження, знерухомлення, обездіяльнення і забирання виведених за кордон тіньових грошей, наприклад: банк Кіпру може просто збанкрутувати (попередньо видавши гроші комусь у кредит) і просто відмовитись повертати вклади іноземним вкладникам... (Але ж і деякі місцеві банки, а тим більше, кредитні спілки, теж іноді банкрутують.) 
Та навіть якщо ті гроші офіційно і не заблокували, а вони лежать на закордонних депозитах (приватних осіб - друзів посадових осіб) у звичайному режимі (зв’язані не арештом чи банкрутством, а умовами депозитного договору), то все одно ці гроші дають менше прибутків в економіку і в бюджет країни, з якої "олігархи" або чиновники продали ресурси (в оплату за які отримали ці гроші), ніж могло би бути в тому випадку, якби гроші не були виведені з країни через тіньові або просто засекречені схеми. Бо ці гроші можуть повернутися до країни, з якої продали ресурси, у вигляді іноземних інвестицій, або вони туди взагалі не повернуться. 
Отже, головна ідея цієї розповіді не про підступність "закордонних хитрунів", а про оббирання народу місцевими злочинцями. Тому що не важливо, заберуть у них протиправно отримані гроші більш хитрі ділки, чи вони зможуть залишити ці гроші собі, - важливо, що народ буде обібрано в будь-якому з варіантів протиправного отримання грошей місцевими правопорушниками, якщо народ не зможе їх зупинити. (Тоді "народний" газ чи інші ресурси будуть продані дешевше, ніж могли би бути продані і з різниці між фактичною і оголошеною вартістю не будуть заплачені податки... Але, взагалі-то, це не зовсім "народний" газ: цей газ народ не створив - його створив хтось інший. А викачування копалин з надр Землі і їх спалення змінює структуру планети. Можливо, раніше так було необхідно для розвитку людства до сучасного рівня, але думаю, що людству вже зараз для виживання необхідно припинити гвалтувати рідну планету і почати любити її не тільки на словах, але і своїми діями кожної миті, зокрема, перейти до переважання відновлюваних ресурсів... для того, щоб спасти життя на Землі, в т.ч. самих себе.) 
Інше: Є й інші побічні явища від такого "полювання на керівників країни". Зокрема, в результаті раптового "виходу з гри" посадовців високого рівня в країні відбувається деяка дестабілізація у зв'язку зі зміною високих керівників. Але думаю, що якщо керівники виявляються учасниками таких справ, які описані в даному фрагменті, то ймовірно, як продовжувати ще глибше загрузати в корупції і продовжувати втрачати ще більше можливостей, то вже краще пережити певну тимчасову дестабілізацію або навіть кризу, в процесі яких суспільство має шанс зцілитися... 
---
       Обманні схеми. Зміна порядку послідовності в часі. Зміна порядку пріоритетів. 
Із самого заголовку зрозуміло, про що цей розділ - про те, що коли є якась послідовність з декількох явищ у часі або якась послідовність пріоритетів, то деякі люди іноді спокушаються можливістю обманути інших людей шляхом порушення порядку в цій послідовності подій у часі або порушення порядку пріоритетів між цілями. Полегшує такий обман те, що є декілька точок послідовності (події чи цілі-стани), і про декілька з них можна сказати, що бажано їх досягти. Тобто легко пояснити людям, що бажаним є досягти не одної, а декількох із цих точок. А далі обманщик може спробувати непомітно змінити їхній порядок у часі або у пріоритетах. До чого це може призвести? 

Один із прикладів - це законодавство. Громадяни домовились, що Конституція і права, записані в ній, мають найвищу (юридичну) силу поміж усіх законодавчих та нормативних актів. І для підтримки цього положення у деяких країнах існує конституційний суд, а в інших - функції конституційного суду виконує якийсь інший суд, наприклад, верховний суд. Таким чином, якщо навіть законодавцями буде запроваджено якийсь закон, який суперечить Конституції і порушує права людей, то цей суд може ухвалити рішення про невідповідність даного закону Конституції ("неконституційність" закону), внаслідок чого, за задумом, цей закон втратить чинність, тобто стане недійсним. Правда, право на подання справ чи питань для розгляду у порядку конституційного судочинства мають не всі, а обмежене коло осіб... Здається, ніби, "все в порядку": хоча і з обмеженим правом подання запитів, але, нібито, є система, яка має приводити законодавство у відповідність до Конституції і таким чином забезпечувати верховенство права над законом. Але... Розглянемо аналогію між виробництвом законів і, наприклад, виробництвом автоматів Калашникова (АК). Ось цех виготовив черговий АК, і що ж відбувається далі? Хіба цей "виріб" відразу відправляють "користувачу" (який, ризикуючи своїм життям під ворожими кулями, хоче стріляти у ворога з АК)? Припустимо, що це була би правда. Тоді, ймовірно, траплялися б такі ситуації: ось "користувач" з останньою надією відстрілятися від ворога відкриває ящик із новими АК, дістає якийсь із них і починає стріляти у ворога... Аж раптом, АК не стріляє!!! Бо завод не перевірив його перед відвантаженням "користувачу" і не відібрав браковані, щоб відправити тільки надійно справні. Боюся, що в такому разі прокляття на адресу виробника могли б бути останнім вчинком у житті "користувача", після чого його, ймовірно, застрелив би ворог. Ще більшого значення питання надійної справної роботи АК набуває у випадках, коли "користувач" не сидить в окопі, а бере участь в активних діях, особливо, на території ворога, наприклад: намагається захопити чужу країну або влаштовує там диверсії, або терором намагається залякати там місцеве населення, або навіть просто грабує там банк чи приватних підприємців, або просто більш-менш заможних людей..., - все це дуже небезпечна "робота", на якій з усіх боків "користувача" оточують потенційні вороги, і ситуація дуже швидко може змінюватися. Тому в такій активній "роботі" дуже важливо, щоб АК був завжди готовий до застосування, щоб "користувач" міг у будь-яку мить "захиститися" від ворогів: застрелити зі свого надійного АК воїна-захисника тієї чужої країни або охоронця того чужого банку, або для більшої переконливості випустити чергу з АК для того, щоб залякати тих людей з місцевого населення тероризованої "користувачем" чужої країни... Знаючи про критичну важливість питання про надійну роботу своєї продукції, завод-виробник АК робить не так, як виробники законів (законодавці): КОЖНИЙ готовий АК відправляють на дуже ретельну практичну перевірку якості, де досить довгий час випробовують його у різних умовах, наближених до ймовірних майбутніх умов "експлуатації". Якщо придивитися, то контроль якості не тільки на проміжних етапах виробництва, але і контроль якості кінцевої продукції перед її відвантаженням споживачам присутні на більшості підприємств-виробників: від дитячого молока до дорослої горілки, від взуття до шапки, від підшипників до літаків... і так далі. Чому це роблять виробники? Тому що це дуже ефективно зменшує імовірність небажаних наслідків від потрапляння бракованої продукції користувачам, в тому числі це знижує і вартість наслідків від браку для виробників (значно дешевше виловити брак до відправки споживачам, ніж потім компенсувати їм шкоду, спричинену браком їхньої продукції, або повертати цю продукцію для ремонту тощо). Навіть законами закріплено обов’язки виробників щодо гарантування ними якості їхньої продукції. Але самі законодавці чомусь діють інакше: вони дозволяють собі випускати (тобто запроваджувати) закони, які не пройшли контроль якості з боку конституційного суду на предмет їхньої відповідності Конституції (тобто на предмет дотримання в них принципу верховенства права). Чому? Тому що цей контроль якості законів (конституційний суд) згідно з існуючою правовою системою не є обов’язковим етапом для запровадження закону в дію (тобто перед відправкою цього продукту споживачам). Більше того, він не є обов’язковим етапом життєвого циклу закону взагалі. Тобто конституційний суд є не аналогом відділу контролю якості кінцевої продукції на виробництві, а він є аналогом зовнішньої служби захисту прав споживачів (з обмеженими правами споживачів, бо не кожний має право оскаржити невідповідність законів Конституції (у конституційному суді)). Повторно: сучасна система конституційного судочинства - це ніби перевірка якості дитячого харчування шляхом констатації кількості отруєнь і загибелі дітей від отруєнь цим харчуванням, та й то - на основі звернень від потерпілих... 
Тобто головна причина такого беззаконня - це те, що навіть якщо конституційний суд і буде розглядати питання про відповідність Конституції якогось закону, то це буде робитися тільки вже після ухвалення цього закону парламентом, тобто, у більшості випадків - вже після запровадження цього закону в дію. Тобто йдеться про те, що наведені у прикладі явища - це наслідки обману, тому що нині перевернуто (переставлено місцями) порядок у послідовності подій - етапів життєвого циклу законів, коли контроль якості законів - контроль їхньої відповідності Конституції - здійснюється не до, а після запровадження їх у дію. 
Які наслідки цього? Одним із наслідків є явище обмеження прав людей аж до повного їх фактичного скасування шляхом запровадження антиконституційних законів, постанов парламенту чи уряду, указів президента та інших нормативно-правових актів, які суперечать Конституції, але при цьому органи влади, в тому числі "Феміда", діють на основі їх, порушуючи права людей. Одним з яскравих є приклад про обмеження прав людей на свободу слова, публічного висловлення своїх думок та прав людей на свободу мирних зібрань, мітингів протесту: 16.01.2014 Верховна Рада України ухвалила, а 17.01.2014 Президент України підписав закони, якими ці посадовці намагалися фактично забрати у людей їхні конституційні права на свободу мирних зібрань і мітингів протесту шляхом запровадження додаткових вирішальних обмежень (необхідність отримати дозвіл органів влади на проведення мітингів чи зборів, що дає владі можливість забрати права людей, не даючи їм такого дозволу). В Україні ці "закони про диктатуру" скасували менше ніж за півмісяця (під тиском громадян), а в Росії подібні закони залишились діючими. Але, мабуть, найбільш яскравим прикладом беззаконня, яке є наслідком обману переплутування порядку в послідовності законодавчих та юридичних актів є скасування конституційним судом у 2010 році змін у Конституції України, які були встановлені у період після "оранжевого" майдану 2004 року, тобто у період грудень 2004 - перша половина 2010, що фактично було перерозподілом владних повноважень вищих органів влади на користь посади Президента шляхом зворотних змін у Конституції, але здійснених не двома третинами голосів депутатів парламенту (як це передбачено Конституцією), а кількома голосами суддів конституційного суду. Такий зухвалий переворот із миттєвою узурпацією влади Президентом став можливим зокрема завдяки тому, що його організатори хитро формально використали обманну схему з переставленим місцями порядком у послідовності етапів життєвого циклу правових і законодавчих актів. (Ще друга причина, яка дала цю формальну можливість - це те, що рішення конституційного суду мають силу закону замість того, щоб бути дорадчими висновками для врахування їх парламентом, або, хоча б, щоб суд мав тільки право вето, але не право запроваджувати додаткові повноваження для якоїсь із гілок влади.) 

Ще одна дуже яскрава історія про обман перемішування порядку в послідовності подій у часі. 17.04.2014 року Президент РФ заявив, що Схід України – це, начебто, не Україна взагалі, а якась міфічна "Новоросія", начебто, тому, що колись давно, у якісь попередні часи ці території начебто були у складі Російської імперії (цитата – російською): "Пользуясь ещё царской терминологией, Я ХОЧУ СКАЗАТЬ, ЧТО ЭТО ЖЕ НЕ УКРАИНА, ЭТО НОВОРОССИЯ. Вот этот Харьков, Донецк, Луганск, Херсон, Николаев, Одесса – они в царские времена не входили в состав Украины, а были переданы ей позже. Зачем это было сделано, я не знаю" ... (http://112.ua/politika/putin-nazval-yugo-vostok-ukrainy-novorossiey-50819.htmlhttp://fakty.ua/180308-putin-nazval-vostok-ukrainy-novorossiej
Якщо слідувати такій "логіці", то миттєво виявляться інші цікаві факти: 
В історії легко знайти часи, коли не було не тільки України, але й інших речей, явищ і т.п.. Наприклад, всього лише тисячу років тому: 
   - не було вашої квартири (бо ваш будинок ще не був збудований), 
   - не було вас самих (бо батьки вас іще не народили на той час), 
   - не було Росії, Кремля та Президента РФ... 
Без сумніву, всього цього не було тисячу років тому. Але чи означає цей факт, що сьогодні всі ці явища не мають права на існування, і тому їх можна знищити, щоб повернути речі і явища до того стану, який був колись раніше в історії?.. ... Якщо це не абсурд, то що це тоді? 
Отже, зрозуміло, що об'єктивно не існує прямого наслідкового зв'язку між тим, що було колись в історії, і тим, що нам, людям, слід робити в майбутньому. Тобто той факт, що колись вашого будинку ще не існувало, не є достатньою умовою для того, щоб зараз чи у майбутньому його слід було б зруйнувати. Точно так же це стосується і України. Такий неіснуючий зв'язок намагається обманом нав'язати Президент Росії. Ця маячня насправді є абсурдом, тому що якщо так мислити, переставляючи довільним чином порядок подій у послідовності історичних подій, то наслідки будуть залежати від змінного параметра – миті (точки) часу Т* з минулого, яка береться в ролі "еталону", тобто бази, оскільки для різних значень Т* буде різна історична картина стану речей і обставин (багатозначність функції: значення функції залежать не тільки від широти Ш і довготи Д, але і від значення параметра часу Т*, яке береться довільним)... ... І очевидно, що значення цієї функції навіть для одного географічного ареалу, але для різних Т*_1 і Т*_2 будуть не тільки різні, але у багатьох випадках ще й логічно несумісні одне з одним. 

Як ми вже бачили раніше, "Феміда" теж збудована за принципом: спочатку - злочин, потім – покарання. Замість попередження (не покарання, а зупинення) злочину ще до того, як він міг би бути скоєний. І схоже, що така послідовність дій "Феміди" недосконала. 
---
       Обманні схеми. Відверта брехня: Дефіцит бюджету (фізично неможливі, неіснуючі явища). 
Що таке бюджет? - Це план, тобто картина в уяві людей, на якій зображено шлях від початкового (вихідного) до кінцевого (цільового) стану (точки). Якщо план логічно несумісний, то і виконати його неможливо без виходу за межі даного плану. Отже, оскільки в дефіцитному бюджеті витрати перевищують доходи, то або витрати не будуть виконані, або доведеться залучати якісь додаткові доходи. Зокрема ці додаткові доходи можуть бути за рахунок витрат із запасів, якщо такі є, або за рахунок інших джерел. Оскільки бюджети часто стають дефіцитними, то про запаси говорити важко - вони якщо і були колись, то після декількох років з дефіцитним бюджетом вони зникнуть. Припустимо, запасів немає (або вони незначні порівняно з розміром дефіциту). Традиційно дефіцит державного бюджету або призводить до фактичного невиконання частини витрат, або до запозичень для того, щоб покрити ними нестачу доходів. В обох випадках фактичне виконання бюджету не збігається з раніше запланованим. Отже, цей план був завідомо обманом, бо навіть теоретично не міг бути виконаним без залучення не затверджених ним коштів. Вдаючись до запозичень начебто заради добра для людей - для виконання витратної частини, насправді ті, хто таке робить, приєднують паразита до скарбниці народних (державних) грошей, оскільки на наступні періоди народ стає змушений віддавати борги та ще й з додатковими відсотками за користування чужими грішми. Все це робиться заради цих людей і для того, щоб народ виплачував їм відсотки на їхні гроші, які не народ, а "народні" депутати і чиновники взяли у них в борг. 
Захистити народ від цієї обманної схеми дуже просто - треба ввести закон про те, що усі зобов’язання за будь-які позичені посадовими особами держави кошти - це приватні зобов’язання фізичних осіб, які позичили ці кошти, тобто будь-які позики, відсотки за користування ними, комісійні, страхові та всі інші виплати за кредити - це особиста приватна справа тих осіб, які взяли кредит, незалежно від того, перебували вони на мить укладання кредитного договору на державних посадах чи ні (в т.ч. виборні посади, в т.ч. місцевого самоврядування). А народ та держава відмовляються від будь-якої відповідальності за них. 
Думаю, що після введення такого закону "добрі дяді" швидко змінять свою псевдо-"доброту" на тверезий розрахунок. 
---
       Обманні схеми. Випадковість (непередбачуваність), "великі рулетки". 
Думаю, що найбільш масштабні та ефективні обманні схеми - це начебто "загальновідомі" і начебто "загальновизнані" законні фінансові та інші віртуальні ("паперові" та електронні) інструменти з поганою теоретичною основою (тобто, з поганим логічним обгрунтуванням... або це тільки так здається, що у них погане обгрунтування). Мабуть, найяскравішими прикладами цього є грошова система, тобто, гроші, а також акції (цінні папери) та всякі інші варіації на цю тему. Звідки беруться гроші? Чому грошей саме стільки, а не інша кількість? Чому ціна акції саме така, а не інша? ... Присутність випадковості, невизначеності, велика доля неповної інформації (в загальному об’ємі деякої інформації), ймовірнісний характер багатьох оцінок, ризиків відкриває величезні можливості для обману, наприклад, коли хтось навіть почне розпитувати про те, чому акції раптом впали в ціні, або чому інфляція відбулася саме така, а не інша. Або чому уряд постійно повторює, що девальвація національної валюти неминуча, а успішність уряду може виражатися тільки в тому, щоб девальвація іноді відбувалася трошки повільніше?.. То на більшість з цих питань одразу ж знаходять багато різних варіантів відповідей, а в кінці підсумовують: ну от, бачите, тут дуже багато різних факторів впливає на цю стохастичну систему (деякі з цих факторів випадкові), і теорія не дає чітких відповідей на ці питання... (іншими словами: "як пощастить, так і вийде; добре, що хоча б так, - це ще легко відбулися..."). По суті, такі системи - це як величезна узаконена рулетка. Тобто, маленькі рулетки, казино, гральні автомати в деяких країнах навіть заборонені, а от великі рулетки - ні. І при цьому рідко хто ставить запитання: навіщо ми користуємось інструментами, яких ми не розуміємо, і результати дії яких не можемо передбачити? Точніше: навіщо ми взагалі граємо у ці "великі рулетки", якщо в деяких випадках їх можна замінити на досить прості, зрозумілі (прозорі) і передбачувані (детерміністські) засоби? 
---
В кінці варто нагадати те, що було сказано на початку цього додатку (повторно): коли хтось вас обманює, то він не тільки не поважає вас, але він робить це, скоріш за все, для того, щоб за рахунок ваших ресурсів, і пожертвувавши вашими цілями (можливо, навіть, вашими совістю, тілом і душею), досягти своїх цілей. 
---
--------------------- Додаток: Обманні схеми. (Кінець.) 

 

Трохи від себе: 
       Думаю, що фраза "Після закінчення великого сьомого числа проводитимуться ігри гекатомбні" означає 22-гі зимові Олімпійські ігри (в Сочі), які проводились у період 07-23.02.2014 (відкриття - ввечері 07.02.2014), під час яких було вбито багато людей з Небесної сотні (у Києві, особливо багато вбитих - 18-21.02.2014). (0.04:56 на http://www.youtube.com/watch?v=iChUfwNWLfg&t=0h4m56s
       Як можна інтерпретувати фразу: "Мертві вийдуть зі своїх могил"? 
А) Буквально. 
Б) "Живі убиті" - у Давньому Єгипті так називали рабів. Отже, це може означати звільнення від рабства (або звільнення від якоїсь подібної залежності). 
В) Притча про блудного сина (від Ісуса) закінчується так: "...будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!" ("веселитись та тішитись треба..., бо цей брат твій був мертвий - і ожив, був пропав - і знайшовся!"). 
Г) Може, так? - Ухилитися від смерті: "Люди! Виходьте з майбутніх могил зараз: поки ви ще живі, це зробити значно простіше (перейти на інший шлях), ніж після смерті!" 
       Можливо, "Епоха Водолія" - це перехід від домінування сил відштовхування (тиск, ненависть, страх, покарання, (реактивність?,) примушення, рух від небажаного) до початку пізнання і переважання сил притягання (тяжіння, любов, цікавість, доцільність, (розуміння?,) добровільність, рух до бажаного). (Це особиста думка (припущення). Як кажуть: "Бачу ціль і не бачу (нездоланних) перешкод (на шляху до її досягнення)".) 


Дякую вам, хто читає, слухає чи дивиться цю інформацію, за терпіння, розуміння, а найбільше - за цікавість. 
Дякую правителям і злочинцям за те, що привели світ на межу катастрофи і цим показали, що звичні людські закони і бездумна поведінка ведуть до погибелі (тоді як Бог підказує справжній шлях до спасіння і життя). І дякую чесним журналістам - за те, що вам можна довіряти, і за правду. 
Дякую усім людям - дітям Бога, які продовжують справи Отця, і особливо, творцям: мислителям, письменникам (особливо, фантастам), поетам, композиторам, музикантам і авторам пісень, кіношникам (особливо, творцям фільмів "5-й елемент", "Леон", "Догма", "Розумник Уилл Хантинг", "Ігри розуму", "Матриця", "Чорна діра", "Заплати іншому", "Район 9", "Зоряний пил", "Час", "WALL-E", "Хмарний атлас", "Ідіократія", про Спартака та інших), виробникам комп’ютерів і програмістам, IT-шникам, провайдерам і операторам телекомунікацій, лікарям, викладачам, дослідникам, науковцям і багатьом іншим творцям, - за те, що більше за інших доклалися до цих справ. 
Дякую тим, хто написав Євангелія (і Старий Заповіт), а також тим, хто їх переклав, тим, хто їх оприлюднив, і тим, хто їх поширив у цьому світі. 
Дякую тим, хто переклав і оприлюднив пророцтва Мішеля Нострадамуса. 
Дякую Мішелю Нострадамусу за дружню допомогу і за чудові інструкції і підказки. 
Дякую Богу Отцю, Ісусу Спасителю і Святому Духу за любов, науку про шлях до спасіння і життя... і за все. 


Прошу пробачити, якщо десь трапилися помилки - якщо таке навіть і сталося, то ненавмисне. 


Прошу максимально поширити цю інформацію. 


З надією на максимально цікаве життя, людина розумна (homo sapiens). 


P.S. 
Чув я - чи то снилось мені, 
Що існує країна мрій, - 
У той країні росте чарівний гай. 
У гай той може кожний ввійти, 
Відчувати таємниці, 
Володіти секретом дивних чар. 
---


(UKR) копія текст  http://2homosapiens.ucoz.ua/forum/2-1-1
(UKR) копія текст  http://2homosapiens.weebly.com
(RUS) копия текст  http://2homosapiens-ru.ucoz.ru/forum/2-1-1

(RUS) копия текст  http://2homosapiens-ru.weebly.com
відео: 
https://www.youtube.com/playlist?list=PLFq_OojK_1kfHO0WB4KD2xJFbM4M414MV
https://www.youtube.com/watch?v=aSJi4fA8Ov4&list=PLFq_OojK_1kfHO0WB4KD2xJFbM4M414MV
https://twitter.com/2_homo_sapiens
https://plus.google.com/107993648700203986104/posts
https://www.youtube.com/channel/UCOmUHlps3VdSmQBM8rR8JYg/playlists
також - через пошук:   Добра звістка - основи   (UKR - українською мовою) - 20140730.txt

Переглядів: 121 | Додав: 2_homo_sapiens | Дата: 07.10.2014 | Коментарі (0)